Механізм дії закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?и одного способу виробництва іншим. Якщо зміни відбуваються в надрах конкретного способу виробництва, то це теж може викликати певні зміни укладу життя суспільства. Але більш детально про це мова йтиме в наступних розділах.
[5,6]
2.2 Людський капітал, як чинник і наслідок розвитку виробничих відносин
Постіндустріальний і інформаційний періоди розвитку, коли в світі позиції лідерства все більш міцно закріплюються за високими технологіями, особливу значущість набувають гуманітарні і інформаційно-інтелектуальні ресурси. Здавалося б, в цих умовах реальні традиційні ресурси повинні відходити на другий план. Проте парадокс сучасного розвитку, з нашої точки зору, полягає у тому, що разом із зростанням значення і конкурентної ролі постіндустріальних (гуманітарних і інформаційно-інтелектуальних ресурсів) не зменшуються, а навпаки починають зростати значення реальних традиційних ресурсів і конкуренція за володіння ними. Це пояснюється трьома істотними обставинами.
По-перше, постійно і високими темпами зростало суспільне навантаження на інтегральний природний ресурс. Під інтегральним природним ресурсом ми розуміємо все природне навколишнє середовище Землі. А під суспільним навантаженням на нього кількість індивідуумів, які споживають цей ресурс (тобто функціонують в природному навколишньому середовищі).
Темп суспільного навантаження на інтегральний ресурс надзвичайно посилився в XX ст.. (і особливо в 2 його половині) в результаті неконтрольованого зростання населення в країнах, що розвиваються, і високих темпів індустріалізації. Причому процес індустріалізації з екологічного погляду носив часто хижий характер.
Якщо з початку нашої ери до 1900 р. (тобто за 1900 років) населення Землі збільшилося на 1млрд 387 млн. чоловік, то з 1900 по 1970 (за 70 років) воно збільшилося на 2 млрд. З 1970 р. по 1986 р. (за 16 років) відбулося збільшення населення Землі ще на 1млрд 282 млн. чоловік. По про гнозам, населення Планети повинне було перевищити відмітку в 6 млрд в 2000 р. Але це вже фактично відбулося в 1998 р., коли чисельність населення склала 5 млрд 919 млн. чоловік. Тобто з 1986 по 1998 рік (за 12 років) населення збільшилося еше на 1млрд. За останнім прогнозом ООН, до 2050 р. чисельність населення досягне 8,9 млрд чоловік.
По-друге, протягом сторіч багато невідновлюваних і відновлюваних ресурсів експлуатувалися по наростаючій. І деякі з них і навіть цілі їх групи або в значній мірі втрачені, або вичерпані, або знаходяться на межі вичерпання. Так, за оцінками ООН, з 1950 по 1990 рік якість культивованих земель погіршала на 38% (особливо в Латинській Америці і Африці), через порушення правил землекористування втрачено 5-12млн га земель сільськогосподарського призначення.
По-третє, в результаті істотного підвищення суспільного навантаження на інтегральний ресурс і активної індустріалізації порушене багато механізмів відтворення відновлюваних ресурсів. В результаті цього природне навколишнє середовище часто самостійно вже не може відтворити в достатній кількості і необхідної якості деякі відновлювані природні ресурси.
Особливо яскраво це видно на прикладі водних ресурсів. Річний дефіцит водних ресурсів у середині 1990-х років складав в Індії -104,0; Китаї - 30,0; США - 13,6; Північній Африці - 10,0; Саудівської Аравії 6,0 млрд куб. м. Мінімальний світовий дефіцит водних ресурсів за оцінками експертів складав в той же період 163,6млрд кубів. м в рік. Причому в найдефіцитніших світових регіонах (райони Тігра-Евфрата, Нила, Іордана, Гангу, Аральського моря) прогнозується в 2025 р. зростання населення майже на 800 млн. чел.3
Враховуючи вищевикладене, можна припустити, що XXI сторічний буде не тільки сторіччям все більш широкого використовування гуманітарних і інформаційно-комунікаційних ресурсів, але і сторіччям загострення проблеми реальних, традиційних ресурсів. Будуть системно переплетені як постіндустріальні, так і традиційні чинники забезпечення конкурентоспроможності. Причому як окремі держави, так і субєкти господарювання можуть одержувати конкурентні переваги і за рахунок володіння постіндустріальними ресурсами, і за рахунок володіння традиційними реальними ресурсами, які обмежені через ті або інші обєктивні причини. Причини цих обмежень мо гут бути самими різними: від обмеженості покладів тих або інших ресурсів на Планеті до порушення природних механізмів відтворення окремих ресурсів. Же найефективнішим, у свою чергу, є комплексний напрям забезпечення конкурентоспроможності, обєднуючий використовування обох видів ресурсів.
Таким чином, є всі підстави вважати, що значення реальних ресурсів в світовій економіці не зменшиться, а з часом, навпаки, зростатиме, враховуючи постійне підвищення суспільного навантаження на інтегральний ресурс, що до того ж йде досить високими темпами. Причому конкурентна боротьба за володіння реальними ресурсами буде так само постійна зростати.
XXI сторіччя це сторіччя симбіозу, взаємодії постіндустріальних і реальних ресурсів. Основна задача постіндустріальних ресурсів полягатиме якраз в тому, щоб знайти шляхи найраціональнішого використовування реальних ресурсів. Або, як говорять автори нової доповіді Римському клубу Чинник чотири. Витрат половина, віддача -двойная, значно підвищити продуктивність ресурсов.1
Враховуючи все вищевикладене, твердження про те, що ті країни, які не мають постіндустріальних чинників забезпечення конкурентоспроможності, приречені на одвічне відставання, представл?/p>