Механізм банківського кредитування підприємств
Контрольная работа - Банковское дело
Другие контрольные работы по предмету Банковское дело
>
Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний у товарній. Банківський та державний кредити погашаються в грошовій формі. Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах.
За терміном надання розрізняють:
- короткострокові,
- середньострокові,
- довгострокові кредити.
Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати в разі фінансових труднощів, які виникають у звязку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року.
Середньострокові кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити (понад три роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Обєктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратизацію підприємств тощо.
До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належить факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.
Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.
Кредити надаються підприємствам: у безготівковій формі - оплатою платіжних.
Проведення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам, що продиктовані вимогами законодавства і кредитною політикою банку.
Проаналізувавши відповідну літературу, ми побачили, що кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має в своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобовязань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25% власних коштів комерційного банку.
Загальний розмір кредитів, наданих банком всім позичальникам, з врахуванням 100% позабалансових зобовязань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.
Таким чином, кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обовязкових, страхових і резервних фондів.
Позички надаються всім субєктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як субєкт підприємництва, або фізичною особою.
Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.
Але не всі підприємства можуть отримати кредити, не можуть підприємства:
- проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);
- під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, повязаних із затримками в поставках товарів;
- коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.
Рішення про надання кредиту має ухвалюватися колегіально (кредитним комітетом) й оформлятися протоколом.
Кредити надаються тільки на комерційних засадах із дотриманням наступних умов:
- оцінка установою банку кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;
- кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;
- позичальник повинен мати власне майно і брати участь у формуванні обєкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.
Банки не можуть надавати кредити на покриття збитків господарської діяльності позичальника; на формування та збільшення статутного капіталу підприємства; на внесення позичальником платежів до бюджету і позабюджетних фондів (за винятком кредитування за контокорентним рахунком); підприємствам, щодо яких порушено справу про банкрутство; підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від не доставки товарно-матеріальних цінностей; підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і несплаченими відсотками.
Етапи одержання кредиту
Отже, для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, яка включає певний пакет документів. В заявці зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування та конкретні дати погашення, характеристика й економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту. На цьому етапі банк оцінює сильні та слабкі сторони представленого для кредитування обєкта, в першу чергу, вірогідність сво