Методологічні аспекти реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи - концепція "Тандем"
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
кціональних систем хворої дитини визначає доцільність означення наступних аспектів:
2.1 сумісна діагностика дитячим неврологом та медичним психологом рівня розвитку функціональних систем та їх порушень;
2.2 встановлення причин порушень розвитку функціональних систем (біологічні та психосоціальні чинники);
2.3 визначення можливостей реалізації функціональних систем кожної дитини та причин, які блокують їх;
2.4 спеціальна діагностика порушень функціональних систем за професійним напрямком фахівця (лікувальна фізкультура, Войта-діагностика, Бобат-діагностика, психологічна та нейропсихологічна діагностика, педагогічна та логопедична діагностика інше);
2.5 визначення фахівцями напрямку реабілітації на сумісних обговореннях проблем кожної дитини;
2.6 складання фахівцями індивідуальних комплексних інтегральних програм реабілітації дитини;
2.7 вивчення на сумісних міжфахових консиліумах питань динаміки розвитку функціональних систем та подолання їх вад для оцінки ефективності реабілітаційного процесу;
2.8 обговорення додаткових проблем дитини в разі їх виникнення в процесі реабілітації (поява ускладнень, порушення контакту з дитиною та інше), наприклад - психолог-Войта-терапевт, психолог-невролог, невролог-лікар лікувальної фізкультури, невролог-нейро-ортопед тощо;
2.9 в кінці курсу реабілітації на сумісних зборах фахівців аналізуються результати та ефективність індивідуальної програми реабілітації;
2.10 визначаються напрямки та перспективи подальшої реабілітації кожної дитини за ступенем їх можливої адаптації (повторні курси реабілітації в Центрі, лікування в інших реабілітаційних закладах в тому числі освіти і системи соціального захисту, санатарно-курортне лікування тощо);
2.11 колегіально вирішуються навчальні та соціальні питання.
3. Взаємодія методик медичного і соціально-педагогічного профілю ("Тандем"-методик) впроваджується через основний методичний напрямок - в кожній методиці відновлюються всі функціональні системи (сенсорна, моторна, когпітивна і мовленнєва, емоційно-комунікативна та мотиваційна). Наведемо ряд прикладів. Так, наприклад, методика Войта-терапії, насамперед, спрямована па відновлення функціональної активності сегментарного апарату й дуги безумовного рефлексу для формування рухових навичок відповідних вікові. Водночас, покращання в руховій сфері сприяють розвиткові сенсорної сфери через підновлення елементарних відчуттів та формування сприйняття навколишнього середовища, мотивації пізнавальної діяльності та регуляції уваги і вольової поведінки.
"Методики поведінкової терапії та психотерапевтичних технік Мілтона і Ріпссона передусім орієнтують батьків та дитину на позитивне сприйняття варіабельності розвитку дитини, що сприяє розвитку особистості дитини, її здібностей.
Методика лікувальної фізкультури (класичний варіант), спрямована на відновлення довільних цілеспрямованих рухів, їх оцінки батьками та дитиною, що спонукає до розвитку сприйняття, пізнавальної та мовленнєвої активності, формування вольової поведінки.
Методика Монтессорі-терапії (М. Монтессорі) орієнтована на розвиток комплексного сприйняття, прискорення та вдосконалення розвитку здібностей дитини, вправності, через стимуляцію ініціативи, сприйняття емоційних та сенсорних розвиваючих процесів із перспективою можливості, подальшої готовності до самоорганізації, саморегулювання в повсякденному житті.
Методика сенсорного інтеграційного лікування - це направлений процес підвищення здатності дитини сприймати і організовувати сенсорну інформацію, проявляється у виробленні адаптивних реакцій у відповідності з її психоневрологічними потребами, що забезпечує направленість та поступальність мимовільних рухових актів і лежить в основі набуття практичних трудових навичок і соціалізації.
Сучасна концепція Бобат-терапії спрямована на створення умов і мотивацій, які сприяють фізіологічному розвитку дитини з урахуванням всього розмаїття варіабельності неврологічного розвитку.
4. Взаємодія функціональних систем прослідковується на всіх етапах реабілітації дитини з органічним ураженням нервової системи. Цей "Тандем" лежить в основі розвитку дитини, без нього поступальний розвиток усіх функціональних систем неможливий. Гармонічний розвиток функціональних систем та їх взаємодія забезпечує достатню адаптацію дитини в оточуючому середовищі.
У дітей з органічним ураженням нервової системи, за даними Мюнхенської функціональної діагностики, функціональні системи розвинуті нерівномірно, що порушує їх взаємодію.
При недостатньому розвитку переважно сенсорної сфери (аналізаторний чи корковий рівень) недосконало розвивається когнітивна сфера, мовлення, емоційно-комунікативна, моторна сфери.
Дитина, яка виховується в умовах сенсорної депривації (психологічного або біологічного рівня), із запізненням ходить, не розуміє відстані між собою і предметами, тому часто натикається на них; погано пізнає навколишній світ, сюжетні та рольові ігри, затримується розвиток вольової поведінки, комунікацій та соціальної перцепції.
При недостатньому розвитку або порушенні переважно моторної функціональної системи дитина не в змозі вчасно та в повному обємі сприймати навколишній світ, у неї погано формуються просторові уявлення та конструктивне мислення, мовлення. Затримується мотиваційний рівень розвитку рухової сфери та спілкування.
Недостатніс