Методика складання кошторису видатків бюджетних установ та аналіз його виконання
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
° сума касових видатків, КЗк кредиторська заборгованість на кінець року, КЗп кредиторська заборгованість на початок року, Мк залишки на субрахунках матеріалів на початок року, ДЗк дебіторська заборгованість на кінець року, ДЗп дебіторська заборгованість на початок року.
Аналіз проводиться шляхом порівняння касових видатків із сумою бюджетного фінансування, яка надійшла, а фактичних із сумою бюджетних асигнувань загалом за уточненим кошторисом та за окремими кодами економічної класифікації. Крім того касові та фактичні видатки порівнюють між собою.
Результатом такого аналізу є зясування, чи не перевищують касові видатки отримане фінансування, чи фактичні видатки проведені в межах кошторису і чи не проводились понад затверджену суму видатки за одними кодами за рахунок невикористаних асигнувань і зменшення видатків за іншими кодами. Такі відхилення відповідно до вимог статті 51 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року є порушенням фінансово-бюджетної дисципліни.
Причини відхилень проведених видатків від кошторису за даними аналізу зясовують за кожним кодом економічної класифікації витрат, встановлюють, за рахунок чого вони виникли та як впливають на фінансово-господарську діяльність установи.
Наприклад, перевищення касових видатків над кошторисними призначеннями за кодом 1110 Оплата праці допускається лише у випадку, якщо наприкінці фінансового року заробітна плата працівників за другу половину грудня виплачується у січні наступного року та якщо протягом звітного періоду проводяться підвищення заробітної плати або доплата до розміру мінімальної плати і на це не виділяються додаткові асигнування. Таке перевищення виправдане за умови, якщо керівництвом не допускалися безпідставні виплати премії, матеріальної допомоги та інших стимулюючих платежів.
Порівняння касових і фактичних видатків із сумами одержаного фінансування за відповідними кодами економічної класифікації видатків забезпечує контролю з боку держави (в особі відповідних розпорядників коштів, фінансових органів та органів Державного казначейства) за станом виконання кошторису доходів і видатків, розрахунків з підрядниками, постачальниками, різними кредиторами, за доцільністю використання виділених коштів згідно з їхнім цільовим призначенням. Таке порівняння дає змогу виявити факти порушення фінансової дисципліни, безпідставного, нецільового використання державних коштів.
Перелік фактичних видатків, що забезпечують фінансування із загального фонду Державного бюджету, залежить від основного виду діяльності бюджетної установи та її можливостей самостійного отримання коштів для своєї діяльності. Найчастіше до таких видатків належать видатки на заробітну плату та нарахування на неї, видатки на оплату харчування та обмундирування, оплата комунальних послуг тощо.
Проте до фактичних видатків загального фонду не можна зарахувати усі видатки бюджетної установи. Це повязано, насамперед, з обмеженістю коштів державного та місцевого бюджетів. Саме тому такі установи повинні визначати способи для забезпечення інших видатків. Надходження матеріальних і грошових цінностей з джерел, не повязаних з фінансуванням із загального фонду бюджету відповідного рівня, є доходами спеціального фонду. Ці доходи, як і видатки, що будуть здійсненні за їхній рахунок, також повинні бути передбаченні в кошторисі.
Розподіл видатків на касові та фактичні, їх облік та аналіз дасть змогу посилити контроль над витрачанням бюджетних коштів, підвищити економію за рахунок зменшення витрат, покращити процедуру планування майбутніх витрат та аналізу видатків минулих років за окремими видами класифікації.
Отже касові і фактичні видатки є окремими етапами руху бюджетних коштів та обєктами бухгалтерського обліку, але плануються і обліковуються за єдиною номенклатурою видатків.
У процесі реформування бюджетної класифікації видатків необхідно враховувати як міжнародну практику обліку діяльності державного сектора, так і економічної реалії розвитку України.
Бюджетні організації під час здійснення своєї діяльності можуть одержувати у своє розпорядження кошти не тільки з бюджету, а й з інших джерел.
Починаючи з 2000р., усі позабюджетні кошти установ і організацій, що утримуються за рахунок асигнувань з державного або місцевого бюджетів, включаються до спеціального фонду бюджету як власні надходження цих установ та організацій і відповідні спеціальні видатки. Тобто усі позабюджетні кошти таких установ з 2000р. враховуються у складі спеціального фонду державного бюджету і по суті є бюджетними їх надходження та витрачання планується в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи.
Кошти, одержувані бюджетними організаціями, крім асигнування з бюджету, називаються позабюджетними (коштами спеціального фонду), і до них відносяться кошти, отримані від виконання робіт, надання послуг, реалізації продукції чи іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Ці кошти, відповідно до Закону України Про державний бюджет України, враховуються в складі спеціального фонду кошторису бюджетної установи.
Залежно від принципу походження і використання позабюджетні кошти поділяються на:
Спеціальні кошти
Суми за дорученнями
Депозитні кошти
Інші позабюджетні кошти
Спеціальні кошти це доходи бюджетних установ і організацій, які вони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації пр?/p>