Методи проектного фінансування
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
µдитними ризиками в процесі кредитуванні інвестиційних проектів;
2) обґрунтування банківського інвестиційного кредиту:
а) розгляд заявки на одержання інвестиційного кредиту позичальником;
б) аналіз техніко-економічного обґрунтування обєкта кредитування;
в) вивчення кредитоспроможності клієнта та оцінка ризиків щодо позички;
г) підготовка та укладання кредитної угоди;
3) контроль за цільовим використанням кредиту та його своєчасним погашенням:
а) перевірка цільового використання позичкових коштів на фінансування інвестиційного проекту протягом усього строку дії кредитної угоди;
б) аналіз бухгалтерського балансу та фінансового стану позичальника протягом усього строку кредитування;
в) перевірка збереження застави;
г) перевірка виконання умов кредитної угоди та ін.
У процесі кредитування інвестиційних проектів банки повинні використовувати ряд організаційно-економічних прийомів видачі та погашення позичок. Сукупність цих прийомів як конкретних дій з організації кредитного процесу, його регулювання відповідно до принципів інвестиційного кредитування, називається механізмом інвестиційного кредитування.
Вибір конкретного механізму кредитування банком інвестиційних заходів позичальника залежить від критеріїв, визначених далі.
Статус кредитора:
позичка видається безпосередньо комерційним банком;
видача позички здійснюється міжнародними фінансово-кредитними установами через комерційний банк.
Статус позичальника:
кредит одержує акціонер банку;
кредит одержує новий або постійний клієнт банку;
кредит одержує велике, середнє або мале підприємство;
кредит одержує державне підприємство.
Валюта інвестиційної позички:
у національній валюті;
у вільноконвертованій валюті;
у міжнародних грошових одиницях;
мультивалютні.
Кількість учасників операції, що кредитується:
двостороння угода;
багатостороння угода.
Мета та призначення позички:
на збільшення капіталу, на розширення обсягів виробництва тощо;
кредити під сукупний обєкт (реальний інвестиційний проект).
Строки користування позичкою:
короткострокова (до 1-го року);
середньо - та довгострокова (більше 1-го року).
Вид відсотка:
фіксований;
плаваючий.
Спосіб погашення:
позичка погашається однією сумою в кінці строку кредитування;
позичка погашається рівними частками протягом строку кредитування;
позичка погашається обумовленими частками через узгоджені проміжки часу.
Техніка кредитування:
кредит надається однією сумою;
кредитна лінія:
а) поновлювальна, тобто клієнт, використавши та погасивши всю заборгованість по кредитній лінії, може знову користуватися нею;
б) непоновлювальна, після видачі та погашення позички в межах кредитної лінії відносини між позичальником та банком закінчуються;
в)"рамкова" кредитна лінія відкривається банком для оплати ряду поставок певних товарів у межах одного контракту, який реалізується протягом року або іншого періоду, наприклад фінансування поставки обладнання в процесі здійснення інвестиційного проекту;
г) кредитна лінія "з повідомленням" клієнту про верхню межу кредитування, перевищення межі, недопустимість перевищення, стягнення за перевищення більших відсотків;
д)"підтверджена" лінія, коли клієнт щоразу узгоджує умови конкретної суми позички в межах кредитної лінії.
Традиційні фінансові послуги, які банки надають підприємствам та організаціям, не завжди допомагають останнім сповна розвязати свої проблеми. Адже проблеми, повязані з оновленням чи вдосконаленням основних фондів підприємств, потребують довгострокових інвестицій. За таких умов перспективним стає лізинговий бізнес. За сучасних умов лізинг - це альтернативна форма фінансування, в якій поєдналися орендні відносини, елементи кредитування та фінансування. З позиції банків - це один із шляхів диверсифікації видів банківської діяльності. Завдяки лізинговим операціям банк може значно розширити коло клієнтів та підвищити свою прибутковість.
Метою лізингової політики банку є отримання прибутку, а також максимальне задоволення потреб клієнта у лізингових послугах. Для її реалізації комерційному банку треба буде вирішити такі завдання [39]:
спрогнозувати розвиток лізингового бізнесу на найближчу перспективу і порівняти результати прогнозу зі стратегічними цілями банку;
порівняти рівень рентабельності і чистого прибутку у разі проведення лізингових та інших кредитних операцій банку;
сформувати перелік видів супутніх лізингу послуг, що банк потенційно може надати клієнту;
визначити ступінь галузевої та територіальної диверсифікації банку у сфері лізингу;
класифікувати лізингові угоди за рівнем ризику;
встановити процедуру підписання та реалізації лізингових контрактів;
розмежувати повноваження різних структурних підрозділів банку тощо.
У той же час політика комерційного банку у сфері лізингового бізнесу має ґрунтуватися на таких принципах [38]:
досягнення максимального прибутку в умовах мінімально припустимого ризику;
диверсифікація лізингової діяльності банку в аспекті галузей, регіонів, учасників лізингових угод та ін.;
оптимальне сполучення прибуткових операцій банку з метою найкращого задоволення потреб клієнтів у лізингових та інших послугах;
підтримка ліквідності банку;