Методи прийняття рішень у сфері управління нематеріальних активів

Курсовой проект - Менеджмент

Другие курсовые по предмету Менеджмент

?бника при використанні його продукту інтелектуальної власності. Посиленню стимулів до впровадження науково-технічної продукції у виробництво і збільшенню ємності ринку інтелектуальної праці буде сприяти також продаж цієї продукції виробникам на умовах процентного кредиту.

Прийнятий у грудні 1993 року Верховної Радою України Закон “Про охорону авторських прав на винаходи і корисні моделі”[4] не вносить, на нашу думку, принципових змін в механізм впровадження досягнень науки і техніки у виробництво. У законі закріплені права винахідників і юридично оформлені їхні відношення з роботодавцями. Проте в ньому, по суті, не розроблений належний механізм стимулювання субєктів ринку науково-технічної продукції - винахідників і виробників, що стосується використання винаходів (корисних моделей). Підсилити зацікавленість власників патентів у впровадженні інтелектуальної власності могло б подальше зменшення рівня річного збору (у законі ця пільга передбачена в розмірі 50% його річного розміру) за підтримкою значимості патенту при умовах надання дозволу на використання запатентованого винаходу. На наш погляд, необхідно також збільшити (як мінімум на 10% щорічно) річний збір за той патент, що довгий час не використовується.

Одночасно доцільно піти на істотне зменшення річних зборів на патенти тих винахідників, що надають пільгові права на використання запатентованих винаходів вітчизняним виробникам. Це важливо з погляду визначальної ролі нових передових технологій і матеріалів у сучасному виробництві. Щоб прилучити вітчизняних виробників використовувати вітчизняну інтелектуальну власність, необхідно і далі йти на зменшення податків на їхні доходи (прибуток), віддаючи перевагу тим, хто використовує найновіші і найефективніші запатентовані винаходи.

У цих умовах важливе місце приділяється ринковим посередникам. Посередницькі функції на ринку інтелектуальних товарів і послуг здійснюють науково-консультаційні центри, що мають бази даних про новітні винаходи, промислові зразки, науково-технічні розробки, захищені патентами і ліцензіями, інформаційні банки про інші товари і послуги.

На жаль, наші підприємці неохоче фінансують інтелектуальну діяльність, що обумовлено нестабільністю в державі, великим інноваційним ризиком, відсутністю мотивацій для здійснення цієї діяльності. Сьогодні головне завдання - ефективно запустити механізм інвестування з метою залучення як можна більшої кількості субєктів, спроможних фінансувати обєкти інтелектуальної власності. Проблема мобілізації недержавних ресурсів для інтелектуальних інвестицій в умовах дефіциту вільних державних коштів - одна з найважливіших проблем перехідного періоду економіки України.

Класифікація джерел придбання і фінансування нематеріальних активів показана у вигляді схеми на рисунку 1.2. Як видно з рисунку, вони можуть бути власними, позичковими та залученими.

 

1.2 Класифікація нематеріальних активів

 

Нематеріальні активи дуже неоднорідні за своїм складом, за характером використання або експлуатації в процесі виробництва, за ступенем впливу на фінансовий стан і результати господарської діяльності. У процесі більш детального аналізу нематеріальні активи можна згрупувати виходячи з приведених нижче ознак [8].

За термінами корисного використання:

  1. функціонуючі (працюючі) нематеріальні активи - це обєкти нематеріальних активів, використання яких приносить підприємству прибуток у теперішній період;
  2. нефункціонуючі (непрацюючі) нематеріальні активи - це обєкти нематеріальних активів, що не використовуються за якимись причинами, але можуть використовуватися в майбутньому.

За оборотністю (тривалістю використання):

  1. поточні - це обєкти нематеріальних активів, що використовуються в діяльності підприємства не більше року, тому що швидко втрачають свою споживчу вартість. Вони включаються в поточні витрати підприємства;
  2. довгострокові - це обєкти нематеріальних активів, що використовуються в діяльності підприємства більше року. Їхня вартість переноситься на вартість виробленого з їхньою допомогою продукту частково (амортизується).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2 Джерела придбання та фінансування нематеріальних активів

 

За ступенем відчуженості:

  1. відчужувані - мають спроможність цілком передаватися при їхньому продажі, передачі, оренді;
  2. невідчужувані - залишаються у власності власника при частковій передачі прав на їхнє використання.

За ступенем впливу на фінансові результати підприємства:

  1. обєкти нематеріальних активів, спроможні приносити прибуток прямо, за рахунок впровадження їх в експлуатацію;
  2. обєкти нематеріальних активів, що опосередковано впливають на фінансові результати.

За ступенем правової захищеності:

  1. нематеріальні активи, що захищаються охоронними документами (авторськими правами);
  2. нематеріальні активи, що не захищаються охоронними документами (авторськими правами).

За ступенем вкладення індивідуальної праці працівниками даного підприємства:

  1. власні - тобто обєкти нематеріальних активів, розроблені особисто працівниками або фундаторами підприємства;
  2. пайові - тобто обєкти нематеріальних активів, розроблені разом з іншими фізичними аб?/p>