Методи виховання та роботи із дезадаптованими дітьми та підлітками
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
обовязкова консультація психіатра.
Підліток звичайно активно прагне до зміни, поліпшенню свого характеру, часто навіть випробовує ненависть до себе за своє "слабовілля" або "запальність". Тому однієї з основних завдань психолога є визначення провідної проблеми й чітке формулювання її механізму.
Обовязковим кроком у психокорекції підлітка є виявлення особливостей його мотивації, пошук яких-небудь видів діяльності, повязаних з позитивними емоціями (радістю, інтересом, захопленням). Важливо, щоб у цю діяльність не включалися елементи "проблемного", небажаного поводження. З опорою на таку позитивну мотивацію можлива робота з досягнення бажаної зміни.
При підборі підліткових груп бажана невелика чисельність учасників: 5-7 чоловік, можна хлопчики й дівчинки разом.
Як уже відомо, серйозним фактором ризику виникнення адиктивного поводження є психопатія й акцентуація характеру. Навіть ті діти, які живуть у гармонічній родині, у підлітковому віці можуть стати соціально дезадаптованими в силу проявів психопатичного розвитку або декомпенсації деяких акцентуацій характеру.
У цьому випадку, незважаючи на те, що в підлітка їсти бажання вести себе належним чином, він у силу різних обставин, повязаних з міжособистісними відносинами, зробити цього не може. При неправильному підході негативні прояви збільшуються. Якщо ж до акцентуйованого підлітка здійснюється правильний педагогічний підхід, його загострені риси характеру згладжуються, компенсуються.
Треба навчити збудливого підлітка й соціально прийнятним способам розрядки агресивного стану. Наприклад, відчувши в собі все наростаюче роздратування, не "зривати зло" на навколишніх, а розрядитися шляхом рухової активності: бокс, біг, вибивання пилу з килима, забивання цвяхів і т.п.
Відомо, що в основі декомпенсацій психопатій і тимчасових дезадаптації, акцентуацій характеру лежить уразливість підлітків з відхиленнями в характерологчному розвитку стосовно певних ситуацій. Так, у випадку відхилення характеру по гіпертимному типі це будуть ситуації, що вимагають від підлітка вміння стримувати прояву своєї бурхливої енергії, наприклад, ретельне виконання монотонної роботи. При істероїдному відхиленні в розвитку характеру найбільш уразлива для підлітка ситуація, де він почуває недолік уваги до себе. При нестійкому - ситуація, де необхідно виявити вольові якості; при епілептоїдному і збудливому - ситуація ворожих і конфліктних відносин; при психостенічному, - необхідність прийняти рішення, зробити вибір і т.д. У всіх випадках причиною соціально дезадаптованого поводження підлітка з характерологічними відхиленнями є зіткнення підлітка зі своєю типової для нього ситуацією.
Сутність психокорекційної роботи з підлітками "групи ризику", яким властиві патохарактерологічне відхилення, полягає в тому, щоб дати можливість кожному з них пережити патогенну для його відхилення характеру ситуацію й знайти шляхи підвищення здатності її дозволу. Із цією метою застосовується метод психодрами. Підліток за допомогою особливих психологічних прийомів уводиться в ситуації, які по різних причинах важкі для нього, чреваті небезпекою зриву, тобто декомпенсації. Програвання такої ситуації дає можливість як би "знеболити" психотравмуючі моменти, пережити й відреагувати психологічні конфлікти, досягти розуміння своїх внутрішніх проблем і способів їхнього дозволу.
Завдання психокорекційної роботи полягають у наступному.
По-перше. Навчання підлітка "розпізнаванню" небезпечних для нього ситуацій, тобто таких, які адресовані до його найбільш уразливому "місця найменшого опору". Досвід психотерапевтичної роботи показує, що невміння підлітка уникати несприятливих ситуацій грає не меншу роль у причинах дезадаптації.
По-друге, підлітки вчаться дивитися на цю життєву колізію як би "з боку". Доводи на користь випивки стають більше знайомими для них, а значить у реальній ситуації вже не застануть "зненацька", до них буде менше довіри.
По-третє, гра не тільки набудовує підлітків проти випивки, але й підказує шляхи протидії, психологічно озброює, робить їх менш беззахисними перед "умовляючими", вчить, як виявити свою волю й відмовитися від спиртного.
Висновки
Перетворення людського індивіда в особистість відбувається в процесі соціалізації. Соціалізація, таким чином, є процес входження дитини в соціальне середовище, що включає в себе засвоєння мови, норм поводження, моральних цінностей - загалом, усього того, що становить культуру суспільства. Процес входження дитини в соціальне середовище під керівництвом дорослої людини називається вихованням. Останнє являє собою комплекс впливів, що забезпечують соціалізацію індивіда. Основним завданням дорослого тут є передача дитині тих моральних цінностей і норм поводження, які відповідають вимогам суспільства. Якщо ж дитина не засвоює позитивний соціальний досвід, не може адаптуватися до зразків Поводження й вимогам вихователя (який у даній ситуації персоніфікує для дитини соціум у цілому), то процес соціалізації порушується, а поводження дитини стає соціально дезадаптованими.
У практиці виховання існує безліч термінів, що позначають соціально дезадаптованих дітей: недисципліновані, важкі, педагогічно запущені, важковиховувані з відхиленнями і поведінці, схильні до правопорушень, соціально запущені й т.д. Найчастіше ці терміни вживаються як синоніми. На