Менеджмент та система управління
Контрольная работа - Менеджмент
Другие контрольные работы по предмету Менеджмент
?их цілей системи.
Субєкт управління керуюча підсистема.Субєкт управління сукупність взаємозалежних елементів і підсистем управління, взаємодіючих між собою і беруть участь у процесі впливу на обєкти управління і зовнішню середу для досягнення цілей системи. (1)
У даному випадку існує ієрархічна система де підприємець Ковальчук є субєктом управлінням його заступники обєктами управління. Це складає перший рівень даної ієрархічної системи. На другому рівні заступники є субєктами управління а начальники відділів обєктами керування. Це буде другий рівень. На останньому, третьому рівні,начальники відділів є субєктами а фахівці обєктами керування.
3.3 Яка система відносин склалася на підприємстві
Скалярний Принцип будови організацій:1) принцип ієрархічного багатоповерхової будови організаційної структури в результаті делегування та розподілу владних повноваженні і авторитету в адміністративних організаціях;2) спосіб вертикального поділу управлінської праці в сфері координації різнорідної спеціалізованої діяльності, тобто побудови системи координації за ієрархічним принципом. В тій чи іншій мірі С. П. Б. О. реалізується у всіх великих адміністративних організаціях, особливо в бюрократичних. Вони спираються на жорсткі, цільові, багаторівневі структури формальної організації, в якій владні повноваження і відповідальність зосереджуються на вищих поверхах ієрархії і частина влади розподіляється по інших рівнях ієрархії (див.: Адміністративні організації; Формальна (офіційна) організація; Ієрархія; Структура організації; Влада в організації).С. П. С. О. був сформульований представниками класичної школи - А. Файолем, X. Емерсоном, А. Рейлі і Дж. Муні (див. Класична школа організації і управління). Згідно А. Файоль, який один з перших і висунув цей принцип в якості управлінського імперативу, ефективна організація повинна будуватися за принципом т. н. скалярною ланцюжка. Зміст принципу він повязує з побудовою системи координації діяльності за ієрархічним ознакою (див. Координація в організації). Більш детально проблема координації була опрацьована в роботах А. Рейлі і Дж. Муні. Розглядаючи її як центральну проблему функціонування і формування організації, вони прийшли до висновку, що якщо координацію розуміти як "упорядкування групових зусиль, що забезпечує єдність дій для досягнення загальноорганізаційних цілей", То саме при розподілі функцій координації по ієрархії з неминучістю створюється організаційна структура, заснована на скалярному принципі, тобто управлінська влада і відповідальність розташовуються за рангом у всій організації і утворюється вертикальний розподіл праці в управлінні. Поняття С. П. Б. О. використовується і в більш пізніх моделях Ч. Барнарда, в яких організація розглядається в контексті функцій координації діяльності та виділяється два принципово можливих типу організаційної структури і два принципи координації: Скалярний і латеральний, а отже, два типи організацій. У латеральних (горизонтальних) організаціях, побудованих не на основі жорстких формальних, ієрархічних, владних структур (клуб, церковна громада і др.), Неможливо швидко і ефективно усунути конфлікт, зняти напругу між підрозділами і знизити обсяг дисфункцій (див. дисфункції в організації). Скалярні організації- це типові ділові організації, побудовані за ієрархічним принципом координації, і характеризуються тим, що призначені забезпечувати досягнення організаційних цілей, здатні швидко пригнічувати конфлікт між разнооріентірованимі елементами організації, посилювати контроль групових інтересів (якщо вони йдуть врозріз з загальорганізаційних цілями) і проводити ефективну координацію різнонаправленої діяльності. Основний постулат при побудові скалярних організацій - домінування цілого над частинами та елементами.
П. Б. О. є наявність в організації довгої "скалярною ланцюжки" - багаторівневої ієрархії управління. С. П. Б. О. відображає вертикальний поділ праці керівників організації, саме тому він іноді іменується "принципом координації засобами ієрархії".(2)
У даному випадку бізнесмен Ковальчук створив підприємство зі зворотнім звязком. Тобто працівники подають звіти про виконану роботу вищому керівництву.
3.4 Що є процесом управління
Управління - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації (Мескон М. X.). Суть управління полягає в оптимальному використанні ресурсів (землі, праці, капіталу) для досягнення поставлених цілей. Управління являє собою реалізацію декількох взаємоповязаних функцій: планування, організації, мотивації співробітників і контролю. Планування. За допомогою цієї функції визначаються цілі діяльності організації, засоби і найбільш ефективні методи для досягнення цих цілей. Важливим елементом цієї функції є прогнози можливих напрямків розвитку та стратегічні плани. На цьому етапі фірма повинна визначити, яких реальних результатів вона може домогтися, оцінити свої сильні і слабкі сторони, а також стан зовнішнього середовища (економічні умови в даній країні, урядові акти, позиції профспілок, дії конкуруючих організацій, переваги споживачів, громадські погляди, Розвиток технологій).Організація. Ця функція управління формує структуру організації та забезпечує її всім необхідним (персонал, засоби виробництва, грошові кошти, матеріали і т.д.). Тобто на цьому ет