Маркетингова програма організації виробництва і реалізації інноваційної продукції
Информация - Маркетинг
Другие материалы по предмету Маркетинг
во, а не на споживача, не на маркетинг. На частку останнього звичайно доводиться лише те, що залишається після задоволення запитів виробництва як такого (якщо щось залишається).
2. Прейскурантний метод - планування маркетингового бюджету на основі даних про передбачувані обсяги продажів, сукупних витратах і призначеній величині (нормі) цільового прибутку., хоча принаймні частина з них входить у собівартість продукції.
3. Метод фіксованого відсотка заснований на відрахуванні певної частки від торішнього обсягу продажів. Цей метод досить простий і часто використається розгалуженими централізованими компаніями для визначення бюджету своїх відособлених підрозділів, філій, дочірніх фірм. Однак він же й найменш логічний, оскільки ставить причину (маркетинг) у залежність від слідства (обсягу продажів).
4. Метод відповідності конкурентові. Щоб його реалізувати, необхідна наявність ряду не що часто зустрічаються умов. По-перше, потрібно підібрати конкурента, схожого на вашу фірму по своїх ресурсах, інтересам і позиції. По-друге, потрібно хоча б приблизно визначити розміри його маркетингового бюджету, у тому числі по окремих статтях витрат, що досить важко.
5. Метод максимальних витрат затверджує, що на маркетинг треба витрачати якнайбільше коштів. При всій видимій прогресивності такого підходу, його слабість - у зневазі способами оптимізації діяльності.
6. Метод ціль - завдання припускає, що будь-яке маркетингове зусилля повинне строго відповідати конкретним цілям роботи, при цьому витрати на кожну маркетингову дію співвідносяться з очікуваними вигодами в русі до наміченої мети.
7. Метод маржинального доходу заснований на орієнтацію на минулий досвід. Але він використовує не такий узагальнений показник, як обсяг продажів (у випадку методу фіксованого відсотка), а фактично сформовані нелінійні залежності між його змінами й витратами на маркетинг.
8. Метод обліку програми маркетингу поєднує два попередні методи: ціль - завдання й маржинального доходу. Він близький функціонально-вартісному аналізу й припускає ретельний аналіз витрат на досягнення конкретних цілей, але не самих по собі, а в порівнянні з витратами при інших можливих комбінаціях коштів маркетингу, тобто при реалізації інших ланцюжків, альтернатив маркетингової стратегії.
Висновок
Інновації є основою духу підприємництва і визначальним чинником підприємницького доходу. Практично всі нові фірми народжуються з розвитку, який є інноваторським, щонайменше, в порівнянні з їх існуючими конкурентами на ринку.
Метою інноваційної політики є створення умов для забезпечення ефективної діяльності підприємства на основі підвищення його конкурентоспроможності і конкурентоспроможності продукції.
Інноваційна діяльність являє собою складний процес трансформації інноваційних ідей в обєкт економічних відносин. Практичне використання інноваційної ідеї приводить до створення нових чи поліпшених виробів і технологій.
Будучи прийнятою підприємством, інноваційна ідея лягає в основу інноваційного проекту, що включає кілька стадій. Маркетингові рішення повинні прийматися за підсумками кожної стадії інноваційного проекту, починаючи, як було показано, з оцінки інноваційної ідеї.
Дії маркетингових служб у період представлення і/чи початку продажів інноваційного продукту на ринку повязані з характером його впливу на потенційного споживача.
Сучасна концепція інноваційного маркетингу вимагає від продуцента здійснення постійних наукових досліджень, підвищення гнучкості виробництва, ефективної цілеспрямованості нововведень. Працівники маркетингових служб повинні володіти навичками функціонально-економічного обґрунтування інноваційного продукту, повинні вміти дати кваліфіковані рекомендації щодо дизайну та стилю нового товару, використовувати сучасні методи та прийоми генерування ідей.
Список використаних джерел
1. Шоу Р., Меррік Д. Прібутковий маркетинг. Чи окупається ваш маркетинг? К.: Companion Group, 2008. 496 с.
2. Кунявський м.е., Кублін І.М., Распоров К.О. Управління маркетингом промислового підприємства. М.: Міжнародні відносини, 2004. 516 с. 3.Гордон Д. Маркетинг і управління брендом. М.: Альпіна Бізнес Букс, 2007. 174 с.
4. Хейс Дж. Управління маркетингом: досвід і проблеми. М.: Альпіна Бізнес Букс, 2004. 2005 с.
5. Крюков А.Ф. Управління маркетингом. Навчальний посібник. М.: КноРус, 2008. 512 с.
6. Кардаш В. Я. Товарна інноваційна політика. Навчально-методичний посібник. К.:КНЕУ, 2001. -548с.