Макаренко як класик вітчизняної педагогіки 20 століття
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
зчеплення" у сімї негативно впливає на виховання дітей. В поширенні однодітних сімей А.С. Макаренко вбачав і суспільну небезпеку (послаблення стійкості сімейних звязків, скорочення трудових ресурсів). Також він звертав увагу на несумісність деяких рис характеру дитини, що можуть розвинутись в однодітній сімї. Аналіз літературних джерел та результати досліджень дали можливість виявити певні труднощі вчителів і класних керівників у налагодженні тісних контактів з батьками одинаків. Учителі зазначають, що батьки одинаків часто з упередженням сприймають критичні зауваження на адресу їх дітей.
Серйозно спотворює емоційно-моральний розвиток дитини і структурна незавершеність сімї. Відсутність одного з батьків негативно відбивається на вихованні дітей у звязку з неідентичністю рульових функцій батька і матері. А.С. Макаренко підкреслював, що діти дуже важко переживають невлаштовані стосунки між батьками, стають скритними, нервовими, недовірливими. Тому він вимагає, щоб батьки більш суворо ставились до себе, уникали легковажності, оскільки відхід із сімї одного з батьків веде до того, що "сімя як колектив руйнується і виховання дитини утруднюється.
На думку педагога, ширшими виховними можливостями володіє багатодітна сімя. "В такій великій сімї ... буває шумно, діти пустують, труднощі, прикрощі, а все-таки діти виростають хороші, бо і дружба є, і радість колектив є. Соціальна цінність становлення особистості дитини в багатодітній сімї полягає ще і в тому, що тут створюються сприятливі умови формування колективістської спрямованості особистості.
Наукові дослідження психологів і педагогів показують відсутність прямої залежності ефективності виховних можливостей сімї від її кількісного складу. Різновіковий дитячий колектив у багатодітній сімї реалізує свої виховні можливості лише при умові позитивної моральної спрямованості способу життя сімї. Тому було б помилкою вважати, що кількість дітей у сімї сама по собі визначає якість виховання.
Батьки однієї дитини прагнуть забезпечити її всіма можливими благами, розвинути її здібності, але мало роблять для того, щоб відвернути розвиток егоїзму, черствості, споживатства. Моральні якості дітей проявляються в повсякденному спілкуванні з молодими і старшими дітьми, ровесниками, дорослими, батьками. Постійні контакти з дорослими і батьками призводять до того, що одинаки звикають до поступливості дорослих, переймають у них манеру стосунків з оточуючими. А.С. Макаренко звертав увагу на те, що майже виключно одинакам властивий найбільш розгнузданий егоїзм, що руйнує не тільки батьківське щастя, а й успіхи дітей. Одинакам важче вступати в контакти з ровесниками, оскільки їм доводиться долати певні психологічні протиріччя. Осмислення цих думок А.С. Макаренко дає можливість учителям і батькам втілювати їх у практичну діяльність, спрямовану на формування в одинаків доброти, бажання прийти на допомогу іншому, поваги до людей.
А.С. Макаренко про трудове виховання у сімї.
А.С. Макаренко сміливо поставив питання про виховання молодого покоління в праці, розробив глибоко обґрунтовані і перевірені на практиці методи трудового виховання. Він практично здійснив досвід поєднання навчання з продуктивною працею в умовах комуни, мріяв використати його в загальноосвітній школі шляхом наближення школи до життя, до виробництва. Видатний педагог-практик розглядав дитинство як важливий період у становленні людини як субєкта праці. Цінними є ідеї А.С. Макаренка про зміст, значущість і шляхи трудового виховання в сімї. Працю в сімї він розглядав як засіб всебічного і гармонійного виховання підростаючої особистості.
У трудовій діяльності, на його думку, формується правильне ставлення до інших людей (взаємодопомога, взаємопідтримка, взаємовимогливість тощо), відбувається духовне зростання і фізичне загартування дитини.
Важливим у педагогічній спадщині А.С. Макаренка є обґрунтування ним думки про неможливість виховання відповідального ставлення до праці без формування у дітей мотивів моральної особистої значущості праці [4]:
1. Трудова діяльність засіб самореалізації та самоствердження дитини (основна форма прояву особистості і таланту);
2. Праця засіб розвитку дитини (фізичного, морального, психічного, інтелектуального);
3. Тільки працею можна забезпечити відповідний матеріальний рівень життя в майбутньому;
4. Праця в умовах сімї сприяє профорієнтації та професійній підготовці.
А.С. Макаренко сформулював педагогічні вимоги щодо організації праці дітей у сімї. Важливішими серед них є [10]:
1. Дитина повинна розуміти користь і необхідність праці;
2. Праця має носити творчий характер (виховання творчого ставлення до праці важливе завдання вихователя);
3. Необхідно поєднувати фізичну та розумову працю (тільки фізична праця, яка вимагає від дитини лише мязової енергії, має обмежений виховний вплив);
4. Посильність і добровільність праці;
5. Гармонія особистої і суспільної значущості трудової діяльності;
6. Систематичність праці, перспективність трудових завдань (надати перевагу тим з них, виконання яких вимагає тривалого часу);
7. Ефективнішими у педагогічному відношенні є самостійні і важливіші трудові завдання;
8. Покладання відповідальності на дітей не тільки за результат праці, але й за його високу якість;
9. Тільки на ранніх етапах розвитку дитини, праця має поєднуватися з грою, а згодо?/p>