Geum.ru

Ліквідація царизмом Запорізької Січі та її наслідки

Информация - История

Другие материалы по предмету История

царизму також передові кола західно-європейських країн, насамперед, французькі філософи-енциклопедисти, яких Катерина II так старанно запевняла, що в Росії свої специфічні соціальні умови і що вона справжня мати для народу. Ось чому цариця поспішила їм пояснити свої вчинки, зокрема щодо Запорожжя.

В своєму указі від 3 серпня 1775 року Катерина II в переліку причин ліквідації Запорозької Січі на перше місце поставила проступки і непослух, проявлені цими козаками в непокорі нашим височайшим повелінням, а також образа нашої імператорської величності. Далі вона звинувачувала запорожців у тому, що стали вони приймати без розбору в своє погане товариство людей всякого наброду, всякої мови і всякої віри. Крім того, вона вказувала на загрозу можливого виходу Запорозької Січі зі складу імперії. Заводячи власне хліборобство, пише цариця, розторгали вони тим самим основи залежності від престолу нашого і помишляли, звичайно, створити із себе посеред вітчизни область цілком незалежну під власним своїм шаленим управлінням... . А це, як відомо, навіть із сучасних подій, є найстрашнішим злочином, який завжди жахав прибічників імперії. Нарешті, цариця оповіщала, що соціально-політичний устрій Січі був протиприродний і суперечив державному ладу імперії. Ось чому немає тепер більше Січі Запорозької в політичній її потворності. Зрозуміло, що Катерина II виражала настрої і думки всього панівного класу імперії.

Висновки

 

Запорозького козацтва не стало, закінчилась в історії України козацька доба. Землі Запорозької Січі увійшли до складу спочатку Новоросійської і Азовської губернії, а з 1784 року до Катеринославського намісництва. Ці землі, политі кровю і потом українського січового козацтва, російський уряд став щедрою рукою роздавати поміщикам, офіцерам і іноземцям. Наприклад, на уславленій Хортиці в 1796 році було поселено 86 родин німців менонитів. А для українського селянства запроваджувалось кріпосне рабство. Не стало вже за порогами його захисників.

У віковічній боротьбі запорозької вольниці з феодальним світом перемога сталася на боці останнього. Але історичний прогрес зупинити не можна. Майбутнє виявилось за тим світом, який репрезентувало запорозьке козацтво.

Хоч Запорозька Січ і перестала існувати, вона залишила незгладимий слід у памяті народу. Запорозькі козаки уславили себе героїчною боротьбою проти чужоземних загарбників і обороною південних кордонів України. Запорожці завжди були з українським народом і в періоди національно-визвольних рухів разом з ним ділили радість перемог і гіркоту поразок. Козацтво, створивши Запорозьку республіку, виявило незвичайну сміливість і оригінальну творчу здібність в організації військової справи, відстоюванні нових форм соціального, політичного і економічного буття, у створенні своєрідної культури. Сам запорозький козак для українського народу став еталоном найкращих людських якостей, виразником національного духу. Непримиренність козацтва до поневолювачів, його героїзм будили й підтримували в народі надію на визволення, запалювали наступні покоління на боротьбу за кращу долю. І сьогодні, в часи нового національного відродження, історія запорозького козацтва надихає сучасних борців продовжувати змагання за вільну суверенну Україну.

Література

 

  1. Александров П. Військова операція зруйнування запорозької Січі // Розбудова держави. 1996. - №4. С. 45-50.
  2. Александров П. Ліквідація Запорозької Січі // Память століть. 1997. - №1. С. 115-121.
  3. Александров П. Невідомі матеріали до історії зруйнування Запорізької Січі // Розбудова держави. 1995. - №5-6. С.20-21.
  4. Батюк А. За царським велінням, Січ, як зловредное скопіще, скасувати // Хочу все знати. 2005. - №23. С. 5.
  5. Борисенко В.Й. Курс Української історії. К. 1998. 616 с.
  6. Голобуцький В.О. Запорізька Січ в остані часи свого існування. Дніпропетровськ, 2004. 421 с.
  7. Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. К., 1994. 539 с.
  8. Історія українського козацтва. За ред. В.А. Смолія. Т 2. К., 2006.
  9. Олійник О.Л. Ще раз про причини ліквідації Запорозької Січі // УІЖ. 1992. - №2. С. 33-39.
  10. Петренко В. Зруйнування Запорізької Січі // Панорама. 1995. 6 грудня.