Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських науковців періоду незалежності
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
судочинство український незалежність законодавство
Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських науковців періоду незалежності.
Зміст
1. Генеза й особливості адміністративного судочинства в Україні
2. Поняття адміністративного судочинства
3. Пропозиції стосовно того які суди потрібні Україні
Список використаних джерел
1. Генеза й особливості адміністративного судочинства в Україні
Безпосереднє формування та розвиток сучасного адміністративного судочинства й адміністративної юстиції України пов'язується із проголошенням державного суверенітету України та створенням незалежної української держави - України - шляхом прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 року) та Акту проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року). Безумовно, ці нормативно-правові акти здійснення адміністративного судочинства не врегульовували, однак їх значущість для розвитку адміністративного судочинства визначається тим, що ними Україна проголошувалася незалежною, самостійною, демократичною державою; віднині на її території набирали чинності виключно Конституція і закони України; державна влада в Республіці здійснювалася за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову; були розроблені основи для підготовки і прийняття Конституції та законів України. Тим самим було створено політичні, законодавчі та. організаційно-правові передумови для розбудови власних органів державної влади, зокрема й органів судової системи, закріплювалися вихідні засади організації адміністративних судів та здійснення адміністративного судочинства [12, с.250]. Наступний розвиток національної адміністративної юстиції був пов'язаний із прийняттям Основного Закону України. Справді, нормативно-правовим актом, яким безпосередньо було запроваджено основи адміністративної юстиції в Україні, зокрема визначено її місце у системі судової влади та загальні принципи її здійснення, безумовно є Конституція України 1996 року.
У розділі VIII "Правосуддя" Основного Закону України врегульовано питання, пов'язані зі здійсненням правосуддя в державі, визначено юрисдикцію і систему судів, принципи організації системи судів загальної юрисдикції. Конституцією України закріплено також принципи здійснення правосуддя суддями, особливості і порядок заміщення посад суддів. Закріплення в Основному Законі України правила "кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб" та поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. ст.55, 124 Конституції України), припинили існування невиправданих обмежень судового контролю за діяльністю адміністрації.
Вирішальним заходом у справі а дм і н і страти в н oro судочинства стало прийняття у 2002 році Закону України "Про судоустрій України" та у 2005 році - КАС України. По-перше, таким чином було завершено формування національного інституту адміністративної юстиції, по-друге, зрештою вичерпно регламентовано процес адміністративного судочинства, по-третє, відбулася практична реалізація конституційних положень про відповідальність держави перед людиною, судовий захист законних прав і свобод людини і громадянина від свавілля адміністративних органів (ст. ст. З, 55 Конституції України). По-четверте, адміністративно-процесуальне законодавство України збагатилося принципово новими поняттями та категоріями Так, зокрема, відповідно до ст.1 КАС України, цей кодекс визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Подальше формування інституту адміністративної юстиції пов'язане зі створенням системи адміністративних судів України, які власне і здійснюють у державі адміністративне судочинство. Тож цілком справедливо адміністративний суд визнаний одним із способів правового захисту прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина. Його діяльність покликана гарантувати дотримання прав людини у відносинах із владними структурами, дає змогу незалежно оцінити діяльність суб'єктів, наділених владними повноваженнями, у разі порушення ними чинного законодавства й тим самим забезпечити здійснення принципу відповідальності державної влади за свою діяльність перед людиною [5, с.65].
Безпосереднє створення цих судів стало можливим внаслідок підписання Президентом України указів "Про Апеляційний суд України. Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України" від 1 жовтня 2002 року, "Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів" від 16 листопада 2004 року [21].
Відповідно до цих нормативно-правових актів в Україні запроваджено трирівневу систему адміністративних судів. Першою судовою інстанцією в цій системі є окружні адміністративні суди, які створені в основних адміністративно-територіальних одиницях України - Автономній Республіці Крим, обласних центрах, містах Києві та Севастополі. Слід звернути також увагу на одну важливу особливість, пов'язану з організацією системи адміністративних судів. Мається на увазі, що за ст.22 Закону України "Про судо?/p>