Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських науковців періоду незалежності
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ування або зміни прийнятого рішення. Встановлення процесуальної форми - обов'язкова умова міцного правопорядку й законності.
По-четверте, організація і здійснення адміністративного судочинства грунтуються на конституційних та інших законодавчо закріплених принципах (ст.7-14 КАС України). Принципи адміністративного судочинства визначають його спрямованість, орієнтують учасників адміністративної справи на правомірну (допустиму) поведінку під час розгляду та вирішення такої справи по суті. Принципи - це основоположні засади здійснення адміністративного судочинства. Про адміністративне судочинство йдеться у ст.118 та 126 Конституції Російської Федерації, де вказано на категорію адміністративних справ, які розглядаються судами загальної юрисдикції на чолі із Верховним Судом Російської Федерації.
Згідно зі ст.129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства є:
) законність;
) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
) забезпечення доведеності вини;
) змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
) забезпечення обвинуваченому права на захист;
) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
) обов'язковість рішень суду.
Ці конституційні принципи певною мірою діють у різних галузях українського юридичного процесу (кримінального, господарського, цивільного, адміністративного). Але здійснення адміністративного судочинства ґрунтується також на галузевих принципах - диспозитивності, офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.11 КАС України).
По-п'яте, здійснення адміністративного судочинства врегульовано виключно адміністративно - процесуальними нормами, які містяться у КАС України. Саме вказаний кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства (ст.1 КАС України).
По-шосте, адміністративне судочинство - це засіб судового (примусового) поновлення суб'єктивних публічних прав фізичних і юридичних осіб.
Тож. враховуючи викладені ознаки, сучасне адміністративне судочинство України слід визначити як здійснюваний відповідно до адміністративно-процесуальних норм та у певній процесуальній формі розгляд і вирішення адміністративним судом публічно-правових спорів, віднесених до його компетенції.
Підсумовуючи хронологічний виклад дослідження генези й особливостей адміністративного судочинства та адміністративної юстиції в Україні, пригадаємо C. O. Корфа, слова якого цілком влучно описують становлення й розвиток цих процесуально-правових інститутів. Так, правник писав, що серед чисельних інститутів публічного права, створених історичним розвитком держави XIX століття, видатну роль відіграла адміністративна юстиція. Історія цього інституту мала політичне значення, оскільки той показово свідчив про стан боротьби громадянина за створення гарантій його суб'єктивним публічним правам. Цілком справедливо вказувалося, що адміністративна юстиція не одразу стала такою гарантією; первісно у цьому інституті переважали складові, спрямовані на захист не власне громадянина, а перш за все - публічного правопорядку; історично адміністративна юстиція завжди зароджувалася серед функцій влади нагляду; первісно створювалися окремі й розрізнені судово-адміністративні функції у різноманітних органів. І, нарешті, лише з часом відбувся певний розвиток - адміністративна юстиція поволі й послідовно перетворилася на інститут забезпечення громадянину його суб'єктивних публічних прав.
3. Пропозиції стосовно того які суди потрібні Україні
Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схвалена Указом Президента України від 10 травня 2006 р. № 361/2006, своїми завданнями визначила, зокрема: створення цілеспрямованої, науково обґрунтованої методологічної основи розвитку правосуддя в Україні на найближчі 10 років; усунення негативних тенденцій, що мають місце внаслідок непослідовності здійснення попередньої судової реформи; забезпечення доступного та справедливого судочинства, прозорості в діяльності судів, оптимізації системи судів загальної юрисдикції.
Пилипчук звертає увагу на те, що суддів, як і раніше, надзвичайно турбує пропозиція про суцільну спеціалізацію судової системи. Таке реформування, на його думку, більше нагадує експеримент над правосуддям, а відтак - і над людьми. Адже якихось переконливих доказів тому, що така система працюватиме ефективніше, немає. В світовій практиці адміністративна юстиція здійснюється в різноманітних організаційних формах. Однак перенесення цих форм в Україну в тому вигляді, в якому вони функціонують у конкретних країнах, на вряд чи можна вважати доцільним.
І. Самсін зазначав, що утворення адміністративних судів є невиправданим у матеріально-кадровому сенсі. На його думку, видається логічним створення спеціалізованих адміністративних палат у місцевих і апеляційних господарських та загальних судах, які розглядатимуть справи як адміністративні суди, причому касаційною інстанцією залишатиметься Вищий адміністративни?/p>