Адміністративне право: погляди українських вчених часів незалежності (Т.О. Коломоєць)
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?и з права при Міністерстві освіти і науки України.
Відзначена Почесними грамотами Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізької обласної ради, Малої академії наук України, Міністерства освіти і науки України. Стипендіат Кабінету Міністрів України для молодих учених (20022004). Лауреат премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові держави в номінації За наукові досягнення(2005).
Нагороджена нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України Петро Могила (2006), ювілейною медаллю За розвиток Запорізького краю (2006). Переможець конкурсу Господиня Запорізького краю у номінації Жінка працівник освіти і науки (2007).
2. Викладення наукових розробок Т.О. Коломоєць у галузі дослідження адміністративного примусу у публічному праві України
Будь-яке визначення держави містить вказівку на існування як невідємної складової спеціального державного апарату, наділеного примусовими повноваженнями щодо забезпечення дисципліни та правопорядку, як і визначення права на примусову забезпеченість з боку держави, тобто доки буде існувати держави, доти і державно-правовий примус, що застосовується на чітко визначених правових засадах уповноваженими державними органами, потенціал якого постійно модифікується і вимагає ґрунтовного наукового дослідження та нормативного закріплення. Існуючий вже протягом досить тривалого часу розподіл державно-правового примусу на різновиди в залежності від виду норм права, за порушення яких застосовується (адміністративний, кримінальний, дисциплінарний, цивільно-правовий тощо), істотно застарів й актуалізував науковий пошук нових критеріїв, найоптимальніший серед яких був запропонований А.Т. Комзюком у 2001-2003рр., норми якої галузі визначають засади застосування примусових заходів, такий виділяється і вид. Однак саме цей критерій і обумовив появу гострої дискусії у середовищі вчених-юристів щодо виділення нових нидів державно-правового примусу (фінансового, податкового, митного, інформаційного та ін.) або ж модифікації потенціалу вже існуючих. Аналіз властивостей відповідних примусових заходів, засади застосування яких визначаються у фінансовому, інформаційному, митному, податковому, земельному, екологічному праві, на жаль, не дає підстав погодитися з тезою про виокремлення нових різновидів державно-правового примусу, оскільки, у більшості своїй, відповідні примусові заходи зберігають ознаки традиційного адміністративного примусу, а специфічних ознак занадто мало для виділення їх у самостійні різновиди державно-правового примусу. У той же час, ці заходи не можна віднести і до адміністративного примусу саме завдяки наявності специфічних властивостей. Отже, на порядку денному пошук нового варіанту розподілу державно-правового примусу на різновиди з урахуванням новітніх орієнтирів правотворчих процесів в Україні, формування національної правової системи, серед яких чинне місце посідає розподіл права на приватне та публічне. В основу розподілу державно-правового примусу на різновиди слід покласти розмежування права на публічне та приватне як "супергалузі" норм права, які визначають засади та специфіку різновидів застосування відповідного примусу.
Особливий акцент варто зробити на дослідженні примусу в публічному праві України, бо саме останнє, як нормативне підґрунтя, визначає легальні засади застосування державного (державно-правового) примусу, характеризується субординаційним характером стосунків між субєктами правовідносин, домінуванням імперативних, директивно-зобовязуючих норм, орієнтацією на задоволення сумарного, загального соціального інтересу у кожній із сфер суспільного життя. В залежності ж від субєкта застосування та процесуального режиму примусу у публічному праві України, його слід розподілити на судовий та адміністративний, останній із яких характеризується специфічним полі-структурним характером і становить неабиякий науковий та практичний інтерес.
Саме виділення адміністративного примусу у публічному праві України дозволяє вирішити вищезазначену наукову суперечку й обєднати, з урахуванням системи публічного права України при обовязковій наявності всіх її елементів (галузей права, галузей законодавства, елементів "публічного" у приватному), однак при частковому їх змістовному наповненні, а також з акцентом на адміністративний (позасудовий) порядок застосування відповідного примусу як однієї з його ознак, в якості складових адміністративного примусу у публічному праві України: адміністративний примус в адміністративному праві України (як основу, базис), адміністративний примус у фінансовому, податковому, митному, інформаційному, а також земельному та екологічному праві (при цьому три останні складові характеризуються певною специфікою завдяки наявності публічно-правового методу регулювання відповідних суспільних відносин).
Доцільним вбачається використання терміну "адміністративний примус у публічному праві України", оскільки це дозволяє зробити вказівку вже у самій назві відповідного державно-правового примусу одночасно на кілька його ознак спеціальному позасудовому порядку, нормативних засадах відповідного застосування та його сутності, бо примус відрізняється від впливу (термін досить часто використовується у науковій та нормативній літературі), про який може йти мова й у випадках використання заходів переконання.