Адміністративне право України
Методическое пособие - Юриспруденция, право, государство
Другие методички по предмету Юриспруденция, право, государство
Зокрема, указом Президента України від 10 червня 1997 р. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності визначено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у пятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: Офіційний вісник України; Відомості ВРУ, газета Урядовий курєр.
Акти ВРУ, Президента України, КМУ можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.
Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів і з зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.
Нормативно-правові акти ВРУ і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їхнього опублікування в офіційному друкованому виданні. Нормативно-правові акти КМУ набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти КМУ, які визначають права і обовязки громадян, набирають чинності не раніше дня їхнього опублікування в офіційних друкованих виданнях.
Відомчі нормативні акти, що торкаються права, свободи і законні інтереси громадян або носять міжвідомчий характер, підлягають державної реєстрації в Мінюсті. Метою державної реєстрації є перевірка правового акта з погляду відповідності закону.
Акти державного управління припиняють дію:
- у разі скасування чи призупинення їх дії в установленому порядку;
- у разі прийняття нового акту з даного питання;
- у разі визнання акту таким, що втратив чинність;
- у разі визнання акту недійсним (при його нікчемності чи заперечності);
- внаслідок події, яка викликає припинення дії акту;
- внаслідок закінчення терміну, на який був виданий певний акт;
- внаслідок відповідного волевиявлення зацікавленої особи у передбачених законом випадках.
4. Четверта стадія - доведення рішення до відома виконавців, зацікавлених осіб здійснюється шляхом персонального ознайомлення (усно, висилки копій, ознайомленням під розписку, ін.), опублікування в ЗМІ, у спеціальних виданнях (збірниках, бюлетенях, газетах, часописах) оголошенням по радіо, телебаченню.
3. Вимоги до правових актів державного управління
1. їх соціально-політична актуальність та виправданість;
2. доцільність та юридична обґрунтованість, корисність із погляду державних інтересів. У основі акта повинно лежати суспільне благо, він повинний бути науково обґрунтований, відповідати реальній обстановці, своєчасно прийнятий, передбачати механізм його перетворення в життя. З метою досягнення доцільності акта повинні враховуватися:
- права людини;
- рівень свідомості і культури суспільства;
- плюралізм думок, інтересів
- можливості вирішення проблем;
3. Законність - вимога, що висувається до актів ВВ, під якою мається на увазі:
- підзаконність акту, тобто відповідність його Конституції. чинним законам та нормативно-правовим актам вищого рівня;
- відповідність закону по суті та його меті;
- відповідність компетенції органів або осіб, що їх видають;
- дотримання процесуальних правил видання такого виду актів.
4. Організаційно-технічні вимоги, сутність яких полягають у тому, що:
- мова акта повинний бути чітким, ясним, лаконічним, зрозумілим для тих, якому він звернений;
- акт повинний бути оформлений граматично правильно (будь-які помилки можуть спотворити його зміст);
- акт повинний бути своєчасно доведений до відома виконавців і зацікавлених осіб;
- оформлений належним чином акт повинний бути переданий на збереження.
Акти, що не відповідають вимоги, визнають дефектними і можуть бути визнані:
- юридично нікчемними - це акти з очевидною юридичною неспроможністю, абсурдні по суті, прийняті з порушенням закону. Вони не породжують ніяких юридичних наслідків і не підлягають виконанню (порушена підвідомчість, немає законної підстави (заяви, клопотання), порушено строки давнини, недійсні з моменту їх прийняття);
- відносно дійсними (так звані оспорюванні акти) - акти в які мають певні недоліки, які не позбавляють їх законної сили. Вони підлягають виконанню, але можуть бути оскаржені або опротестовані.
В юридичній практиці діє презумпція дійсності управлінських актів.
Тема 10. Адміністративна відповідальність
1. Загальна характеристика адміністративної відповідальності.
2. Підстави притягнення до адміністративної відповідальності.
3. Обставини, що враховуються при притягненні до адміністративної відповідальності
4. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних та особливих субєктів
1. Загальна характеристика адміністративної відповідальності
Адміністративна відповідальність поряд з кримінальною, цивільно-правовою, дисциплінарною є однім з видів юридичної відповідальності, що встановлюється державою шляхом видання правових норм, що визначають підстави відповідальності, заходи, які можуть бути застосовані до правопорушників, порядок розгляду справ про правопорушення та виконання цих ?/p>