Культурологічне виховання воїнів
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
?ників, проводити екскурсії в картинні галереї, культпоходи в театри і т. д. Воїни повинні постійно спілкуватися з мистецтвом; тільки так ми можемо добитися потрібних результатів в культурологічному вихованні.
Спілкування з мистецтвом допомагає воїнам пізнавати все нові його грані, особливості і як наслідок, ширше розкривати естетичні сторони дійсності, знаходити красоту там де раніше про її існування воїн і не підозрівав. Так, в планах лекторів культури необхідно приділяти місце різним видам мистецтва. Це дозволить побачити одне і те ж явище, один і той же обєкт художнього відображення більш ясно, більш глибоко і всесторонньо [27. с.41].
Широке знайомство воїнів з масовими видами мистецтва (кіно, література, музика, живопис) веде до пізнання специфіки художнього образу в таких видах мистецтва як хореографія, архітектура, графіка. Шлях в невідоме, що прокладається мистецтвом, веде до пізнання жанрів того чи іншого виду мистецтва, сутності і особливості художнього методу і стилю [4. с.73].
Висновок: таким чином, культурологічне виховання стає значно успішнішим, якщо вихователь застосовує з цією метою засоби культури та мистецтва і спирається на глибоке знання індивідуальних особливостей кожного воїна.
Враховуючи специфіку, межу і особливий характер напрямку виховної роботи виховання-культурологічного дійовий результат дає застосування різних видів мистецтва. Традиційні та інноваційні методи виховання засобами музики, літератури, театру, кіно та ін. дають позитивний результат за умов компетентного, доречного та системного застосування. Ці засоби формують стійкі культурологічні знання, навички, вміння, якості та звички, значно підвищують загальнокультурний рівень воїнів та допомагають курсанту опанувати методичні прийоми роботи з майбутніми підлеглими також засобами культури та мистецтва.
Висновки
Культурологічне виховання, як складова виховання взагальному, було актуальним в різні періоди розвитку людства. В першому розділі даної дипломної роботии проведено короткий історико-педагогічний аналіз культурологічних тенденцій в загальній та військовій історії.
Як свідчить історична практика військове навчання та виховання воїнів найбільш успішним було в ті періоди, коли найповніше враховували досвід героїчного минулого, національні традиції, етно-психологічні особливості народу, проводилось на відповідних морально-естетичних засадах з використанням багатого арсеналу творів та цінностей культури.
В історичному аспекті особливої уваги заслуговує культурологічне виховання, що проводилось в Давній Греції та Римі. Антична система виховання залишила слід в історії військової педагогіки як провісниця високої духовної культури, формування гармонійної людини, основними якостями якої були духовність, моральна чистота і фізична досконалість.
У середньовіччі пануючою ідеологією була християнська ідеологія під впливом якої формувалася тогочасна культура, в основі якої лежала естетична доктрина, якій притаманні схоластична, неприйняття почуттів, філософія аскетизму.
З часом прийшла епоха Відродження, як епоха перехідна. Основною особливістю цієї епохи було почуття самостійності особистості, переконання у високому значенні людської гідності. Значного розвитку набули наука та мистецтво.
Починаючи з епохи Відродження, процес культурологічного виховання, набував різноманітного забарвлення, здійснювався під впливом соціально-економічних явищ, постійної ідеології, але був спрямований на всебічний розвиток особистості.
Яскравим зразком вітчизняного культурологічного виховання була козацька педагогіка, що формувала в сімї, школі та громадському житті козака-лицаря. Мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною самовідданістю, високим рівнем моральної поведінки. Ця система культурологічного виховання базувалась на національних традиціях, містила в собі значний демократичний і гуманістичний характер.
Заслуговує уваги також розгляд культурологічного виховання, що склалося в українській армії доби визвольних змагань 1917 1921 р.р., яке було засноване на передових традиціях і національних особливостях.
Значний крок в культурологічному вихованні був зроблений в період з 1990 по 1991 роки в Радянському Союзі. Хоч виховання і було на ідеологічній основі, відповідало вимогам існуючого ладу, але все-таки треба визнати ті здобутки культуролого-педагогічного розвитку, які реально мали місце цього часу в державі. Освіта й культура набули масового характеру.
Таким чином, на різних етапах історичного розвитку людства панували різні тенденції культурологічного виховання рівень та розвиток яких залежав від педагогічної діяльності субєктів виховання.
Отже, в умовах Збройних Сил, культурологічне виховання є результатом військово-педагогічної діяльності субєктів виховання. Зміст його вміщує в себе педагогічну практику передачі військовослужбовцям й засвоєння ними відповідним чином і у відповідній послідовності конкретних знань, навичок та вмінь, а також формування у військовослужбовців високих загальнолюдських і специфічних якостей і звичок, необхідних в сучасному бою.
Культурологічне виховання, як результат військово-педагогічної діяльності, будується і здійснюється на таких загально педагогічних принципах: педагогічної компетентності субєкта, цілеспрямованості, аналітично-синтетичного підходу, адекватності і системності методів,