Культура стародавньої Русі
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?шення, спалювання дружин з мертвими чоловіками. Наступні князі також реформували і доповнювали законодавство, причому слід зауважити, що руські закони не копіювали сліпо Візантійські. Так у російських законах не було такого покарання, як смертна кара або членоушкодження, замість них були введені штрафи. Також потрібно зауважити, що саме за Володимира зявилася писемність на Русі. Але такий образ міцної і сильної держави Київська Русь зберігала не довго, вже в XII столітті зявляються ознаки феодальної роздробленості. Можливо, саме це і стало причиною падіння великої Русі під натиском татаромонголов.
3.2 Християнство на Русі
Зявившись на Русі наприкінці X століття, християнство починає свій швидкий підйом. Будуються собори і церкви. Незважаючи на те, що християнство прийшло до нас з Візантії, його канони не залишаються незмінними, відбувається як би інтеграція між язичництвом і християнством. Це робить нову релігію самобутньою, Руське християнство обзаводиться своїми законами та обрядами, несхожими на Візантійські. Церква поступово ставати основним інститутом феодальної культури давньої Русі. Отже, перший крок до створення християнської релігії на Русі був зроблений за князя Володимира. А другий не менш важливий за князя Ярослава в 1051 році. До цього часу Руськими митрополитами були виключно намісники з Візантії, і Руська церква підпорядковувалася їй. При Ярославі Мудрому вперше Руським митрополитом був поставлений руський священик Іларіон. З цього моменту церква на Русі стала повністю незалежною. Але, незважаючи на такий потужний прогрес церкви не вдалося повністю змінити стародавні традиції. Як говорить у своїй статті Рябова З.А.: "Світ культури Київської Русі був світом традицій, обрядів, канонів спочатку язичницьких, потім православних" (1,58) 1. За цим, не дивлячись на заборони церкви, на Русі відбувалися різні язичницькі свята (це явище сусідства двох культур отримало назву "культурний дуалізм"), такі, як вигнання зими і старого року. Сміх був магічним символом примноження людського роду і врожаю, звідси і пішла "сміхова культура" давньої Русі. Таким ось змішанням двох культур, двох релігій: язичницької давньословянської і Візантійської православної, залишається християнство на Русі до сих пір.
3.3 Держава і церква
Під взаємовідносини держави і церкви в Київській Русі можна виділити два періоди:
Перший період (X - XI ст). Формою грошового забезпечення церкви була грошова десятина - "відрахування на користь церкви від данини та інших надходжень на княжий двір". Власної землі у церкви не було. Церква виконувала деякі судові функції (шлюби і т.д.).
Другий період (XI - XIII ст). Цей період відзначений появою і різким збільшенням церковної земельної власності. Церковна десятина перетворюється "з частки централізованої державної ренти в особливу подать, яку церковні організації стали збирати самі через своїх чиновників - десятників" (3,126).
Офіційна дата виникнення руської метрополії - 1037 (закладка Софійського собору в Києві), але є дані, що перша Руська церква була заснована в 970 - 997 г (імовірно в 995г). З самого свого виникнення Руська церква стає самобутньою, так централізована система її єпископій повторювала систему підпорядкування давньоруських князівств Києву, тоді, як у Візантії не було подібної централізації. Із зростанням церкви зростали її державні функції, так їй було доручено контроль над системою мір і ваг. Також церква поступово починає втручатися і в політичне життя країни: "церква і її діячі на Русі в політичних питаннях не відстоювали або захищали яку або свою, особливу лінію, але підтримували одну зі сторін у суперечці" (3,4). Звідси можна зробити висновок, що церква в Київській Русі відігравала велику роль у державному житті.
3.4 Писемність, література, освіта
60е роки IX століття - час створення Руської писемності, вважається, що її творцями були Моравські брати (Кирило і Мефодій) 2. Першим етапом руської літератури був переклад Святого Письма, тлумачень до нього, а також житія святих та іншої церковної літератури. Пізніше зявилися і нові жанри, такі як: літопис, житіє, повчання повість. Давайте коротко розглянемо деякі з них. Літопис - епічне оповідання, що розповідає про якийсь історичному періоді. Але треба відзначити, що в російських літописах були деякі особливості: по-перше літописні оповіді про події минулих до XI століття грунтуються лише на фольклорному матеріалі; у других висвітлення подій викликає сумнів, оскільки будь-який літописець висвітлював події в кращому світлі для свого князя, і, нарешті, в третіх - літопису часто піддавалися корекції з приходом нового правителя. Житіє - жанр, що описує життя святих людей. У цих творах добре проглядається життя простих ченців і простих людей взагалі 3. Велике місце займала повчально - побутова література така, як притчі й інші повчання. Але були також і наукові праці, так у XIIв (1136г) був написаний працю, що містить обчислення всіх високосних років, пасок, церковних свят і т.д. називався він "Вчення ним же ведаті людині числа всіх років" . Але незважаючи на таке розмаїття "давньоруську літературу можна розглядати, як літературу однієї теми і одного сюжету. Цей сюжет - світова історія, ця тема - сенс людського життя "(1,70). Подібну спрямованість основних жанрів (головна спрямованість - епос) можна пояснити тим, що в Київській Русі основними замовниками книг залишалися Князі.
Освіта на Рус?/p>