Культура Поділля у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
?рів на гастролі зоряних труп. Заручившись підтримкою міської влади, у 1907 р. Шильмана зводить по вул. Олександрiвськiй нову будівлю театру, який вiд того часу все частіше стали називати міським. Театральне життя в Проскурові пожвавилося.
Серед усіх театральних споруд на Подiллi найкращою був Вінницький міський театр. Побудований за проектом міського архітектора Г. Артинова у 1910 р., він обійшовся місту в 160 тис. руб., мав зал на 1000 місць та являв собою фактично зменшену копію Київського театру опери та балету.
У звязку з тим, що театри перебували у різних формах власності та не було чіткого визначення, що вважати театральною установою, а що сценічно-концертним залом, у статистичних та довідкових виданнях початку ХХ ст. зустрічається різна кiлькiсть театрів. Найбільш ближчою до істини можна вважати iнформацiю, що міститься у довідковому виданні МВС по Подiльськiй губернії станом на 1911 р. З нього можна зясувати, що на той рік театри діяли в наступних подільських містах: Камянцi-Подiльському, Вiнницi, Проскурові, Могилеві, Гайсині, Жмеринці.
- Кінематограф
На початку ХХ ст. у містах Поділля зявляться і досить швидко набуває поширення кінематограф. У 1901 р. в губернському місті вперше побував пересувний кінотеатр, а наприкінці 1901 р. у Камянцi-Подiльському уже діяли два маленькі стацiонарнi кінотеатри - на 25 та 35 місць. У 1908 р. комітет “Императорского человеколюбивого общества” влаштував по вул. Бульварній просторий театр-синематограф. За відомостями адресних книг, у 1911 р. в губернському мiстi діяло три синематографи - “Императорского человеколюбивого общества”, Вільного пожежного товариства та Ш.Зiньковського, у 1913 р. зазначено 5 кiнотеатрiв - “Императорского человеколюбивого общества”, Вільного пожежного товариства, “Iлюзiон” (власник Ш.Зiньковський), “Модерн” (Марцикевич) та “Гiгант” (М.Розенталь). Останній кінотеатр - “Гiгант”, був найбільшим у місті - мав зал на 200 мiсть, відкритий у 1912 р. у будинку Крайза по вул. Бульварній (нині - Шевченка, 41). У Вiнницi перший кінотеатр - “Амбрось” - був відкритий співвласниками Є. Добржанською та і К. Ловицьким у 1911 р. на території садиби відомого лікаря й домовласника М.Недєльського по вул. Б.Хмельницького. За кілька років у мiстi відкрилося багато кiнотеатрiв, зокрема у 1913 р. кінематографи “Люкс”, “Мініатюр”, “Патеграф ”, “Стела” та міський. Поступово кінотеатри відкривались в менших містах. На початок 1911р у девяти подільських містах діяло 16 кінотеатрів.
5. Народний дім
На початку ХХ ст. виникає новий тип закладу культури - Народний дім, призначений для організацій дозвілля різнях прошарків населення в яких були, як правило, зали для виставок, лекцій і зборів, бібліотека книжкова крамниця, приміщення для гуртків, а також великий глядацький зал iз театральною сценою. Нові установи організовувались та підпорядковувались комітетами “Попечительства про народну тверезiсть” які були створені у 1894р. у звязку з реформою шинкової справи й мали на меті захист населення вiд пияцтва та створення умов для Культурного дозвілля народу.
В Камянці-Подільському Народний дім носив назву Пушкінського, та вперше відчинив свої двері 3 січня 1901 р. для святкування новорічної ялинки. Його проста будівля з першого дня існування стала осередком культури губернського центру - тут читалися лекції, організовувалися урочистості та свiтськi вечори, відбувалися театральні вистави, працювала бiблiотека. На початку ХХ ст. саме в Пушкінському домі був найкращий у Камянці-Подільському глядацький зал, й тому доволі часто, гастролюючи, трупи виступали саме на його сцені, а не в міському театрі. Коли у травні 1918 р. згорів театр у Старому мiстi, і всі театральні виступи почали проводитися у Пушкінському домі, він гюступово втратив свою назву й став іменуватися театром.
Народний дім у Вінниці був відкритий у 1902 р. й так само мав простору будівлю, в якій розмастилися чайна, бiблiотека, зал зi сценою, школа грамоти, книжкова лавка. На вiдмiну вiд Камянецького дому, Вінницький не зміг задовільно налагодити свою роботу. По-перше, незручним виявилося його розташування - майже на околиці міста, на Замості поруч із тюрмою та складами. Все це відвертало як вiдвiдувачiв, так й потенційних орендарів сцени та інших приміщень, що могло би приносити прибуток. Як наслідок, місцевий комітет “Попечительства про народну тверезiсть”, який не мав регулярних державних субсидій, не міг утримувати Народний дім та організовувати активну його дiяльнiсть. За таких обставин комітет вимушений був закрити чайну, а 1907 р. запропонувати мiськiй управі взяти на утримання школу й бiблiотеку. 3 1 січня 1908 р. постановою Вінницької думи Народний дім перейшов у розпорядження міста. Проте перехід у ведення міста збиткової установи не набагато покращив його дiяльностi. З початком першої світової війни будинок був переданий у розпорядження комітету Червоного Хреста під збірний пункт ратників та лазарет.
Є відомості про існування у першому десятилітті ХХ ст.. Народних домів інших подільських містах Брацлаві, Літині, Новій Ушиці.
6. Громадське життя у містах та музейні заклади
Досліджуваний період характеризується поступовим розширенням спектру громадського життя в мстах. Одним iз його проявів була багатогранна діяльність рiзноманiтних товариств, які спрямовували роботу свою на роз виток науки, культури, освіти. Бiльшiсть їх діяло у губернському мiстi. Серед перших було Подільське церковне історико-археологічне товариство, яке було