Культура дохристиянської Русі та культура Візантії
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Реферат
з дисципліни “Українська та зарубіжна культура”
тема
Культура дохристиянської Русі та культура Візантії
2010
Зміст
1. Особливості культури стародавніх словян. Виникнення писемності
2. Мистецтво дохристиянської Русі
3. Особливості історичного розвитку Візантії та основні етапи візантійської культури
4. Образотворче мистецтво й архітектура
1. Особливості культури стародавніх словян. Виникнення писемності
Давні словяни були язичниками. Вони поклонялися річкам, озерам, болотам, колодязям та силам природи. Найвищий бог виступає під різними назвами: Перун бог громів, Хорс сонця, Сварог та його син Сварожич вогню, Дажбог добробуту, Велес худоби, Стрибог вітру. Були у словян інші боги: Чорнобог та Білобог, Явь та Навь, Лад і Лада, Макош та Ярило. Богам приносили жертви, просили їх про багаті врожаї, дощі, захистити від блискавки та грому. У великій пошані були знахарі й чарівники, що лікували людей й займалися ворожбою. Знали їх під різними назвами: волхви, кудесники, потворники, відуни, ворожбити. Ворожили і чоловіки й жінки. У повсякденному житті було багато вірувань: у зустріч, у чихання, у птичі голоси, у те, що кінь спотикнувся все це віщувало лихо. Усі народі свята супроводжувалися ворожбою та магічними обрядами: малювали замкнене коло та зображували дванадцять малюнків, що символізували дванадцять місяців.
У народних обрядах збереглися особливості давніх словянських свят. Прихід весни вітали веснянками й весняними іграми, в яких прославляли поворот сонця й розквіт природи. Русальний тиждень був присвячений русалкам, які, як вважалося, виходили з води й гуляли берегами. Святкували також Мертвецький великдень, присвячений памяті померлих предків, свято Купала ніч чар, коли цвіте папороть і можна бачити заховані скарби й розуміти мову тварин. Під осінь приходило свято Коструба прощання з літом, під час якого ховали ляльку, що зображувала смерть. У вересні урочисто святкувалося свято рода на честь завершення всього циклу землеробських робіт, на якому куштували дари природи сир, мед, кашу. На честь бога Велеса на початку січня випікали печиво у вигляді домашньої худоби, одягали маски тварин. Щороку відзначали свято Перуна, якому приносили в жертву биків, баранів. Бог сонця мав декілька назв: Ярило, Кострома, Купало. Його соломяне чучело палили на багатті. Місця жертвування стародавні словяни називали капища. Загробне життя уявляли як рай чи вирій гарний сад, де щасливо мешкали праведники після смерті. Люди, що жили лихим життям, мали бути прокляті після смерті й стати рабами на цілу вічність.
Виникнення писемності у східних словян було зумовлено обєктивними причинами, основна з яких необхідність задовольняти потреби у спілкуванні. Словяни застосовували черти і рези, про які пізніше згадував болгарський письменник Храбр в оповіданні Про письмена. Арабський письменник Ібн-Фадлан бачив написи по-руськи на уламках дерев. У Новгороді були знайдені берестяні грамоти, на яких писали про господарські та сімейні справи. Тексти на берестяних грамотах видавлювали за допомогою спеціального інструменту стилоса. Мовою письмового спілкування у ті часи була глаголиця стародавній словянський алфавіт, який замінив рези і черти. Найдавнішою памяткою стародавніх словян є Велесова книга, яка містить події історії словянства з кінця ІІ ст. до н.е. до І ст. н.е.
Словяни використовували також руничні знаки (давні скандинавські письмена на камені), та вузелкове письмо, яким не писали, а передавали повідомлення за допомогою вузлів, повязаних на нитках, а вони вже були замотані в клубки так звані книги. Звідси походить відоме висловлення вузелок на память. Таке вузелкове письмо можна побачити на стінах храмів як орнаментальний узор поряд із ліками святих.
У дохристиянські часи склалися перекази про Кия, Щека, Хорива і їх сестру Либідь, про помсту княгині Ольги деревлянам за вбивство її чоловіка князя Ігоря, про одруження Володимира з полоцькою княжною Рогнедою, про віщого Олега тощо. Широке розповсюдження мали різні перекази, билини, пісні, приказки, казки, байки, загадки, заклинання, легенди, які виховували почуття дружби, справедливості, вірності, любові до своєї батьківщини.
2. Мистецтво дохристиянської Русі
Стародавні русичі були неперевершеними майстрами деревяної скульптури та архітектури. Наприклад, Софійський собор у Новгороді був споруджений з дуба з високими зрубами. У Києві було побудовано камяний князівський палац, стіни якого прикрашали фрески, мозаїка, інкрустації з різнокольорових порід порфіру та мармуру.
Ювелірні вироби словяни робили зі срібла. Знайдені срібні фігурки коней з золотими гривами та копитами і фігурки чоловіків у словянському одязі з вишивкою на сорочці. Під Черніговом, де Чорні Могили, знайдені мистецькі шедеври ритони (стародавній посуд для вина у вигляді турових рогів). На них зображені фантастичні тварини з крилами. Популярними у ті часи були вироби давньо?/p>