Культура дохристиянської Русі та культура Візантії
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?уських майстрів браслети, коралові намиста, виготовлені за допомогою техніки черні та скані.
Складну композицію має камяна скульптура збруцького ідола, знайдена в гирлі річки Збруч на Тернопільщині. Збруцький ідол частина унікальної язичницької споруди святилища.
Популярним у словян було музичне мистецтво. Були знайдені різноманітні музичні інструменти гудки, свирілі, гуслі, бубни, флейти, труби тощо. Свиріль інструмент, що складався з кількох сопілок. Гуслі були подібні до арфи.
Під час свят проводили різні ігри та водили танки. Для цього існували спеціальні окремі витоптані майдани, що звалися ігрищами. Стара забава словян боротьба чоловіків. У народних іграх брали участь митці різного фаху, що мали різні назви: гудець це разом музика й співак; плясець танцюрист; півець співак. Були й окремі музики: свирець (або свирільник), сопільник, трубник. Загальна назва цих народних артистів скоморохи.
Стародавні словяни, як пишуть літописці, мали самобутні весільні обряди, з музикою, співами й танцями. На весіллях було чути бубни, сопілки та різні бісові дива. Весільні танки супроводжувалися плесканням у долоні. У найдавніші часи подружжя у словян мало форму умикання, тобто викрадання дівчини. Велику роль у весіллі відігравали свати навіть весілля звалося тоді сватьба. Заручини мають назву від того, що жених брав дівчину за руки. Обрядове значення мали рушники, потім зявився коровай та обрядове деревце. Вінчання це церковний обряд, при якому молодих прикрашали вінцем, немов княжою короною.
Отже, культура дохристиянської Русі мала специфічні риси своєї епохи і пізніше чимало її досягнень були запозичені християнством.
3. Особливості історичного розвитку Візантії та основні етапи візантійської культури
В історії світової культури візантійська цивілізація посідає видатне місце. По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності. По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал, по-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний). По-четверте, Візантія це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, словян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т.д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.
Візантійська імперія виникла в ІV ст. після розпаду Римської імперії в її східній частині й існувала до середини ХV ст.
Столиця Візантії Константинополь була заснована імператором Костянтином І в 324-330 рр. на місці колишньої мегарської колонії Візантія (звідси назва держави, що її запровадили гуманісти вже після загибелі імперії). Фактично із заснуванням Константинополя Візантія усамостійнюється у надрах Римської імперії (від цього часу почався відлік історії Візантії). Завершенням усамостійнення вважають 395 рік, коли після смерті останнього імператора Єдиної Римської імперії Феодосія І (роки правління 379-395) відбувся остаточний поділ Римської імперії на Східну Римську (Візантійську) і Західну Римську імперії.
Імператором Східної Римської імперії було проголошено Аркадія (395-408 рр.). Візантійці називали себе римлянами грецькою мовою ромеями, а свою державу Ромейською.
Етнічний склад населення Візантії був дуже строкатий, але переважну роль в економіці, політичному житті й культурі Візантії відігравало грецьке населення. Державною мовою імперії в IV-VI ст. була латинська, а від VII ст. і до кінця існування Візантії грецька мова.
У 1204 р. Константинополь було захоплено хрестоносцями і на значній території заснована Латинська імперія (1204-1261 рр.). Латиняни переслідували у Візантії грецьку культуру. Через опір місцевого населення хрестоносцям не вдалося поширити свою владу на цілий Балканський півострів і Малу Азію. На нескореній території виникали незалежні грецькі держави: Нікейська імперія (1204-1261 рр.), Трапезундська імперія (1204-1461 рр.) й Емірська держава (1204-1337 рр.).
У 1261 р. Михаїл VIII Палеолог відвоював Константинополь і відновив Візантійську імперію. На початку 60-х років ХV ст. вона припинила своє існування, а її територія увійшла до складу Османської імперії.
Культура Візантії своєрідний міст від античності до середньовіччя; без урахування візантійської спадщини неможна адекватно розуміти як стародавнього, так і середньовічного періоду в культурному розвитку Європи. Але культура Візантії це також міст між культурою Заходу і Сходу, особливий вияв їхнього синтезу.
У культурному аспекті в історії Візантії можна виділити шість періодів:
Перший (IV-кінець VII ст.) боротьба віджитої цивілізації рабовласницького суспільства, в надрах якого вже народжуються елементи феодалізму, з новою ідеологією; християнська церква не тільки бореться з античною культурою, але й прагне надати класичній спадщині богословське забарвлення, переробивши його в дусі християнської теології.
Другий (кінець VII-середина IX ст.) культурний занепад внаслідок скорочення ремісничого виробництва і торгівлі, загальної аграризації, економічної стагнації.
Третій (середина ІХ-Х ст.) нове культурне пі?/p>