КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ(Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави для припущення, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.
(3) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.
(4) Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.
Стаття 36. Затримання особи, що вчинила злочин
(1) Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органом влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
(2) Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 114 та 120 цього Кодексу.
Стаття 37. Крайня необхідність
Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стаття 38. Фізичний або психічний примус
(1) Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого не могла керувати своїми вчинками.
(2) Питання про відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 37 цього Кодексу.
Стаття 39. Виконання наказу або розпорядження
(1) Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнаються правомірними, якщо вони були вчинені під час виконання законного наказу або розпорядження.
(2) Наказ або розпорядження визнаються законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень.
(3) Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.
(4) Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені під час виконання такого наказу або розпорядження, підлягає відповідальності на загальних підставах.
(5) Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене під час виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.
Стаття 40. Виправданий ризик
(1) Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
(2) Ризик визнається виправданим, якщо мети, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обгурунтовано розраховувала, що здійснені нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
(3) Забороняється вчинення діяння, повязаного з ризиком, якщо воно зазнаки створювало загрозу для життя багатьох людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
Розділ X
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Стаття 41. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
(1) Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі акта амністії або помилування.
(2) Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.
Стаття 42. Звільнення від кримінальної відповідальності у звязку з дійовим розкаянням
Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину добровільно зявилася із зізнанням, щиросердо покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.
Стаття 43. Звільнення від кримінальної відповідальності у звязку з примиренням винного з потерпілим
Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Стаття 44. Звільнення від кримінальної відповідальності у звязку з передачею особи на поруки
(1) Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої т?/p>