Криміналістична характеристика злочинів, поняття та основні елементи
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
ров на руці, фарба на знарядді злому). У цьому разі слідовідображення і слідоутворюючий обєкт різні предмети. Слідосприймаючий обєкт у цьому випадку має назву носія сліду на відміну від самого сліду, який можна відокремити від носія.
Відображення може виникнути внаслідок проміжного обєкта, який знаходиться між відображуваним і відображуючим обєктами, наприклад, рідке, газоподібне, сипуче середовище. Такі матеріальні проміжні обєкти називаються каналами звязку процесу відображення, каналом передачі інформації від слідоутворюючого обєкта до слідосприймаючого (так передаються звукові сліди, оптичні сигнали). Слідом-відображенням в даній процедурі є проміжний обєкт, його енергетичний стан у визначений момент часу.
Відображення людини проходить на рівні суспільної свідомості, тут слідами-відображеннями є уявні образи "сліди памяті, що виникають у свідомості людини, яка думає. У звязку з цим утворення слідів памяті не можна зводити лише до механічного копіювання або переносу інформації. Досі цей процес не можна вважати пізнаним до кінця. В ньому залишається ще багато білих плям.
Таким чином, методологічну роль теорії відображення як всезагальної властивості матерії для науки криміналістики взагалі і теорії механізму вчинення злочину зокрема можна сформулювати так:
По-перше, усезагальна властивість матерії відображення дозволяє події злочину інтерпретувати як процес відображення і слідоутворення. Якщо існують події в дійсності або існували в минулому, то обовязково мають бути відображення-сліди. Останнє збільшує число джерел інформації, існують не тільки традиційно тверді носії інформації, але й сипучі, рідкі, газоподібні і т. п.
По-друге, положення теорії відображення про те, що слід-відображення не може існувати окремо від відображуючого обєкта, в судово-слідчому процесі визначає кінцеву мету дослідження. Практично це означає: якщо є слід, то обовязково повинен бути предмет, який його залишив.
По-третє, положення теорії відображення про те, що відображуване існує незалежно від відображуючого, орієнтує слідчого на те, що ступінь копіювання слідоутворюючого обєкта, повнота передач його рельєфу залежить тільки від матеріалу контактуючих обєктів і механізму взаємодії, але не залежить від субєкта дії. Останній, в силу своїх професійних знань і процесуального стану, може одержувати із джерела більше або менше інформації, але кількість відображуваної первинної інформації залишається незмінною. Тому, використання однакових засобів дослідження одного і того самого джерела дозволяє одержувати однозначні результати і таким чином перевіряти обгрунтованість раніше проведених досліджень.
- Види взаємодії у структурі механізму злочину та їх енергетична сутність.
Взаємодія між двома обєктами являє поодинокий акт відображення і утворення слідів відображення. Злочинна діяльність це довгий ланцюг взаємодій: людей, тварин, організмів і неживих тіл. У свою чергу, під час взаємодії виявляється один або декілька видів рухів. Візьмемо, приміром, механічний рух, який створює уявлення про переміщення предметів на місці події; хімічний викликає утворення кіпті, іржі, слідів горіння тощо.
При взаємодії обєкти обмінюються енергією (механічною, хімічною, електричною і т. п.), необхідною для слідоутворення, тобто виконання певної роботи. За кількістю видів рухів, що беруть участь у взаємодії, останні ділять на прості та складні, опосередковані та безпосередні, контактні та безконтактні.
Взаємодія вважається простою, якщо в основі слідоутворення лежить один вид руху, більшість слідів в трасології утворюється при одному виді руху механічному. Складною називається взаємодія, коли у слідоутворенні бере участь декілька видів рухів. Як, наприклад, при короткому замиканні електричних проводів під час пожежі. Через падіння перекрить (механічний рух) проводи вступають у контакт, потім виникає електрична взаємодія, тобто відбувається плавлення металу на місці контакту, а закінчується хімічною взаємодією утворенням окису міді.
Основні види рухів матерії були названі Ф.Енгельсом, а саме: психічний (різновидність суспільного), механічний, фізичний, хімічний і біологічний.
Психічний рух це вища і складна форма взаємодії і звязку, яка виникає при вчиненні злочину між субєктами та матеріальним середовищем органічного і неорганічного походження. Скажімо, погроза убивством, висловлена потерпілому, психічне насильство, створення психологічного контакту перед вербальними слідчими діями та ін. Психічна взаємодія субєкта з предметом неживої природи викликає формування нового знання і субєктивного образу.
Механічний рух це переміщення тіл у просторі. Це найбільш очевидна форма руху, в якому беруть участь будь-які обєкти живої і неживої природи. Всяке переміщення предметів обстановки являє собою слід, який змінює відношення речей та їхні звязки. Зникнення предмета або поява нового як слід-предмет, припустимо, залишений злочинцем на місці вчинення злочину. Сліди механічного походження майже завжди явні. Разом з тим є велика кількість слідів механічного походження, які існують на межі видимого або зовсім невидимого. Наприклад, сліди металізації, запахові сліди, сліди звуку, сліди мікрочасток і мікрообєктів тощо.
Фізичний рух здійснюється на молекулярному або атомарному рівнях. У світі сучасних поглядів ці процеси с?/p>