Криміналістична характеристика злочинів, поняття та основні елементи
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
·алежить від багатьох факторів, соціальних умов і обставин. Щодо загального аспекту, то глобальні сліди потрібно розглядати як продукт соціальної діяльності взагалі і злочинної зокрема. У частковому аспекті, особливо в трасологічному, сліди злочинної діяльності є результатом контактної взаємодії слідоутворюючого предмета з матеріальним середовищем.
Сліди злочинної діяльності це явні і неявні зміни, які призводять до порушень функцій людини, речей і відношень між ними. Більшість явних слідів одержується під час проведення огляду місця події, на підставі яких слідчим приймаються процесуальні рішення. Сліди злочинної діяльності одночасно можуть бути предметом злочину і безпосередньо предметом посягання, але переважно вони знаходяться поза сферою суспільних відносин. Це предмети матеріального середовища, в якому відбувається злочинна діяльність.
- Теорія механізму вчинення злочину.
- Відображення в основі механізму вчинення злочину.
Відображення фундаментальне філософське поняття і є загальною властивістю матерії. Воно притаманне всім обєктам живої і неживої природи. Злочин це специфічна діяльність субєкта в матеріальному середовищі. Тому її обєкти, перебуваючи в орбіті подій злочину, відображають злочин і його субєктів.
Розкриваючи сутність відображення, його завжди повязують із взаємодією і повторенням, з внутрішньою здатністю матеріальних обєктів пристосовуватись до дій і відповідним чином реагувати на них (В.Г.Афанасьев). Результатом такого реагування і пристосування обєктів, що взаємодіють, є сліди-відображення, характер яких обумовлений їхнім рівнем організації. Всезагальна властивість матерії полягає в тому, що в конкретних умовах одна матеріальна система відтворена в специфічній формі сторони другої системи, взаємодіючи з нею. Результат цього процесу відтворення "відбиток", фіксуючий особливості явища, яке відображається.
За формою і глибиною відтворення розпізнають відображення в живій і неживій природі та в суспільстві. Однак для кожної форми загальною закономірністю є те, що виникле відображення-слід є другим щодо предмета, яким відображається, і подібний до нього.
У неживій природі процес відображення відносно простий і завершується утворенням матеріальних слідів, наприклад, рук, ніг, транспортних засобів, які є відтворенням ознак самоутворюючого обєкта в особливостях слідосприймаючого. Таке відображення інколи називають "пасивним", а результати його елементарними слідами-відображеннями.
У живій природі відображення складніше, форми його неоднакові і залежать від рівня розвитку живих організмів. Найдосконалішим є відображення людиною, яка наділена свідомістю і мисленням. Таке відображення називають психічним, це складний процес взаємодії людей між собою і матеріальною дійсністю. Процес взаємодії відбувається на чуттєвому (органолептичному) рівні. Всі відчуття, які виникають у звязку із взаємодією, перетворюються в памяті людини на субєктивні образи обєктивного світу. При цьому чуттєве і раціональне відображення виконують роль "інструментів" для вилучення і переробки інформації із матеріальних джерел при переході від живого до абстрактного мислення і від нього до практики (В.І.Ленін).
Чуттєве відображення викликає формування мислячого (ідеального) образу як джерела криміналістичної інформації. В цьому плані розслідування можна інтерпретувати як процес відображення на рівні людської свідомості ідеальних і матеріальних слідів злочину. Слідчий-дізнавач, суддя починають пізнання злочину з живого споглядання матеріальних змін в оточуючому середовищі і виявлення в цих змінах ознак складу злочину.
Дійсно, слідчий при огляді місця події відображає сліди вимірювань, оцінює їх, складає єдину картину події злочину. Під час допиту потерпілого або свідка-очевидця слідчий відображає у свідомості подію злочину, трансформує її в форму для доказування, наприклад, фіксує в протоколі, складає субєктивний портрет і схему місця події, тобто закріплює їх матеріально.
У процесі відображення беруть участь три обєкти: відображуваний (слідоутворюючий), відображуючий (слідосприймаючий), в результаті чого виникає відображення-слід.
Відображуваний обєкт це звичайна реальність у конкретний момент часу, як то: люди, події, явища, факти, моменти часу, речі, відносини, тварини, машини та інструменти. Він взаємодіючий і, як правило, є причиною впливу і слідоутворення; він сам джерело енергії взаємодії чи отримує її від іншого джерела.
Відображуючий обєкт це будь-яке матеріальне тіло живої і неживої природи, який під час взаємодії змінює свої зовнішні ознаки і внутрішні властивості, відтворює (копіює) властивості слідоутво-рюючого обєкта. Це всі матеріальні тіла, які перебувають у агресивному стані.
Відображення це результат процесу відбиття, сліди в широкому розумінні (матеріальні та ідеальні). У неживій природі відображення являють собою сліди механічної, електричної, фізичної, хімічної та ін. взаємодії (сліди взуття, знаряддя злому, транспорту, короткого замикання, вибуху, радіоактивності тощо). Механізм дії відображення опосередкований обєктами взаємодії та енергією взаємодії. Головним чином слід являє зміни слідосприймаючого обєкта (відображуючого). Однак відображення може бути утворено за рахунок третього обєкта, наприклад, речовини, яка є на одному із взаємодіючих обєктів (к