Кримiналiстичне дослідження людини за ознаками зовнішності (габітологія)
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
які є на людині і які сприймаються спостерігачем, різні побутові речі, прикраси, значки, компенсувальні предмети (окуляри, милиці, слухові апарати і т.інш.). Супутні елементи є складовими частинами зовнішнього вигляду людини майже у всіх ситуаціях криміналістичної практики, що й визначає необхідність розглядати їх при аналізі зовнішнього вигляду людини.
Ознака зовнішності - особливість, яка характеризує, описуює спостережувальний елемент зовнішності або зовнішність у цілому.
Ознаки зовнішності розподіляються на види, які зберігають найменування груп характеризованих ними елементів, а саме:
а) анатомічні ознаки - це форма, величина, положення, колір, кількість, наявність (відсутність), ступінь симетрії і ступінь вираження конкретних анатомічних елементів зовнішності;
б) функціональні ознаки - звичне відносне положення анатомічних елементів чи характер їх рухів;
в) загальнофізичні ознаки вказують на належність до статі, значення віку і зросту, антропологічний тип, фізичний стан (хворий, здоровий);
г) побічні ознаки характеризують супутні елементи зовнішності. Елементи і ознаки зовнішності, в залежності від їх ролі в опису зовнішності та співвідношення один з одним, прийнято розподіляти на загальні та окремі. Це ділення умовне і у кожному конкретному випадку встановлюється спеціально. Наприклад, обличчя у цілому є
загальним елементом у відношенні його частин - окремих елементів - очей, носа і т.д., але у відношенні голови в цілому саме обличчя є окремим елементом.
Елементи і ознаки зовнішності, в залежності від їх ролі в опису зовнішності та співвідношення один з одним, прийнято розподіляти на загальні та окремі. Наприклад, обличчя у цілому є загальним елементом у відношенні його частинокремих елементів - очей, носа і т.д., але у відношенні голови в цілому саме обличчя є окремим елементом.
Важливе значення серед анатомічних і функціональних ознак складають аномалії, тобто відхилення від нормальної будови, які рідко зустрічаються. Такі ознаки виділені до спеціальої групи особливих прикмет.
Особливі прикмети, які знаходяться на зримих частинах тіла й тим самим як би „впадають в очі”, одержали назву „разючих прикмет”. Так, родимка на попереку або татуювання на животі відносяться до „особливих прикмет”, але ткая ж родимка на обличчі або татуювання на тильній стороні долоні будуть уже вважатися „яскравими прикметами”.
Теорія киміналістичної ідентифікації цінність (ідентифікаційну значущість) ознаки визначає частотою її зустрічності. Ідентифікаційна значущість тим вище, чим рідше зустрічаїться ознака.
У процесі ідентифікації осіб за ознаками зовнішності з усієї сукупності ознак вибирають такі, які дають достатньо точну уяву про ототожнену людину. Такі групи ознак називаються ідентифікаційнми. Ідентифікаційна ознака зовнішості повинна задовольняти низку умов, а саме:
1) володіти індивідуальністю, тобто бути відмінниою, здатнною виділити людину з групи схожих на неї людей;
2) бути наочною, тобто володіти здатністю до стабільного і однозначного відображення;
3) володіти відносною стійкістю, незмінністю на протязі ідентифікаційного періоду.
У практичній діяльності використовується не сама зовнішність людини, а її відображення, що виникло внаслідок взаємодії з обєктами матеріального світу, які існують у обєктивній і субєктивній формах.
Обєктивна форма відображення передбачає отримання слідів-відображень зовнішності на різноманiтних матеріалах (фотоматерiалах, магнітних та оптичних носіях інформації, різних копірувальних матеріалах, і т.д.). Такі сліди-відображення отримали назву "обєктивні відображення зовнішності".
До них належать фотографічні, кінематографічні, відеографічні і термографічні зображення, телезображення, оцифровані зображення на магнітних і оптичних носіях, рентгенівські знімки, флюорограми, посмертні маски і зліпки з частин тіла загиблих, зображення на копірувальних матеріалахі т.д., а також одержані за допомогою технічних засобів репродукції перелічених відображень.
Субєктивна форма відображення зовнішності людини має місце при психічній взаємодії, коли зовнішність людини, як обєктивне явище, відображеється у свідомості іншої людини (спостерігача) у вигляді ідеального відображення, уявленого образу-сліду памяті.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, можна дати таке визначення зовнішності:
Зовнішність людини - це візуально чи тактильно сприймальна частина наружності. Вона визначена анатомно-фізіологічною будовою людини і являє собою сукупність елемнтів та ознак, які їх характеризують.
Процедура використання даних про зовнішність включає два етапи: 1- збирання інформації; 2- безпосереднє використання даних для пошуку чи ідентифікації осіб.
Збирання даних про зовнішність рлозпочинається з пошука і встановлення джерел інформації про зовнішність людини.
Джерела інформації це матеріальні обєкти, причинно повязані з обставинами події злочину. За видом і рівнем організації вони поділяються на речові і особисті.
Речові джерела - це матеріальні обєкти, у яких зафіксовані (відображені) відомості про зовнішність людини. До них відносяться: фотографії, кінострічки, відеозапис, запис на магнітних та оптичних носіях, зображення на телеекрані або моніторі, рентгенівські знімки, зображення, отримані в інфрачервоних променях (термографії) посмертні маски і зліпки, а також різні документи, які маю