Країни Центральної Азії: Казахстан та Узбекистан
Информация - География
Другие материалы по предмету География
µна змішалися з місцевим осілим населенням і передали їм свою назву.
У 1510 р. їхній вождь, Мухаммед Шейбані, підкорив собі майже всю Юяїну й заснував династію Пейбанідів, що правила близько ста років. Після цього найбільшу владу мала династія жаноїдів.- ханів Бухари. Це ханство контролювало центральні, південну й східну частини території сучасного Узбекистану. Інше - Хівинське ханство - займало Шету Амударї та прилеглі райони. Пізніше, у XVIII ст., на території Ферганської долини утворилося Кокандське ханство.
У другій половині XIX ст. Кокандське ханство та ввійшло до складу Туркестанського генерал-губернаторства, Шихарське й Хівинське ханства визнали свою залежність від Російської імперії.
У 1917 березні 1918 р. у краї була встановлена радянська влада, а в 1924 р. утворена Узбецька Радянська Соціалістична Республіка. Потім тут були зведені великі промислові підприємства, зокрема Ташкентський завод сільськогосподарського машинобудування, побудований ряд каналів та інших іригаційних споруджень.
У березні 1990 р. Верховна Рада Узбекистану обрала на пост президента республіки Іслама Карімова. У серпні 1991 р. був прийнятий закон про незалежність Узбекистану. Сьогодні це президентська республіка, де законодавча влада належить парламенту Олій Мажлісу.
Населення. Узбекистан багатонаціональна країна. На її території проживають представники більше ніж ста національностей і народів: узбеки складають 80 %, росіяни 5,5 %, таджики 5 %, казахи 3 %, каракалпаки 2,5 %, також тут проживають татари, киргизи, українці, корейці. В останні два десятиліття відбувається відтік некорінного населення, серед яких багато висококваліфікованих фахівців.
У країні високий природний приріст 16,7 особи на 1000 жителів, тому за останнє десятиліття кількість населення Узбекистану зросла приблизно на 4 млн осіб. Третина населення це діти й підлітки віком до 15 років, а середній вік жителя країни лише 21,8 року. При середній густоті населення в 60 осіб/км2 дуже великі розбіжності в заселеності окремих районів, так, у деяких оазисах вона складає до 400 осіб/км2 і більше, а в пустелі Кизилкум менше ніж 1 особа/км2. Більшість узбеків і представників інших середньоазіатських народів мусульмани-сунніти, російськомовне населення сповідує православя. У Ташкенті відкритий перший у Центральній Азії Ісламський університет, покликаний підготувати фахівців для системи ісламської освіти й наукової праці з вивчення духовної спадщини ісламу. Міські жителі держави перевищують третину населення, складаючи 37 %. Найбільше місто Узбекистану столиця країни Ташкент (2,3 млн осіб). Його історія відома ще із IVV ст. н. є. Місто виникло на місці селища, що розташоване на перетині торговельних шляхів, і тому відігравало важливу роль у торгівлі між Заходом і Сходом.
У сучасному Ташкенті зосереджена основна частина промислових підприємств держави, через нього проходять найважливіші транспортні магістралі. Серед найбільших виробництв заводи бавовнозбиральних машин, тракторів, обладнання для очищення бавовни й текстильної промисловості, великий бавовняний комбінат.
Друге за розміром місто Самарканд (419,6 тис. осіб). Це одне з найдавніших міст світу, столиця імперії Тимура. У свій час його називали Едемом Сходу, Обличчям Землі, Осередком мудрості й краси Всесвіту. Сьогодні це найважливіший промисловий центр, де головну роль відіграють машинобудування, легка й харчова промисловість.
Великим центром легкої промисловості, зокрема текстильної, швейної, каракулевої та бавовноочисної, є давня Бухара (284,3 тис. осіб).
Культура. На формування особливостей побуту й культури узбеків сильний вилив справили общинні традиції вироблені століттями навички ведення колективних робіт, усталені правила земле-і водокористування.
В Узбекистані розвиваються традиційні, види народного мистецтва, що зберегли свою самобутність вишивання, карбування й гравірування мідного посуду, різьблення по дереву й каменю. У районах Андижана, Самарканда, Кашкадарї, Сурхандарї, Бухари, пониззях Амударї здавна існувало килимарство. Воно повязане зі скотарським господарством і мало характер домашнього жіночого виробництва.
Родоначальником узбецької літератури є Алішер Навої (14411501). Це був один із перших узбецьких поетів, що передав народні перекази в літературній формі. До класиків сучасної узбецької літератури відносять Хамза Хакім-Заде Ніязі (18891929) і Садриддін Айні (1878-1954).
Із середини 1980-х рр. у країні почалося відродження національних культурних традицій, були офіційно визнані традиційні народні свята й звичаї. Відродився Навруз, що став усенародним святом весни, відновлення й надій, символом чистих думок і добра.
Господарство. Узбекистан одна з найрозвиненіших країн Центральної Азії, основу економіки складає сільське господарство. Воно дає 36 % національного багатства, тоді як на промисловість припадає 21 %. Основна галузь сільського господарства бавовництво. Бавовник, що в народі називають білим золотом, залишається основною культурою поливних земель, але після проголошення незалежності збільшилося виробництво продовольчих культур, необхідних для самозабезпечення республіки продуктами харчування. Важливими культурами є пшениця, рис і кукурудза, вирощують фрукти (абрикос, персик, інжир, айва, груша, яблуня, гранат), кормові (люцерна), овочі. Особливо славляться узбецькі дині й виноград столових її кишмишних сортів. Основна галузь тваринництва караку?/p>