Країни Західної Європи (1945 р. - початок ХХІ століття)
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Міністерство освіти і науки України
Торговельно-економічний коледж
Київського національного торговельно-економічного університету
Реферат
на тему
Країни Західної Європи (1945 р. - початок ХХІ століття)
Виконала:
Залесська Анна О
Студентка групи Тх-97
Хмельницький 2010
План:
1. Німеччина
2. Великобританія
3. Франція
4. Італія
1. ФРН (Федеративна Республіка Німеччина)
Основні положення післявоєнного устрою Німеччини були розроблені на Потсдамській конференції в липні-серпні 1945 р. Західнонімецькі землі (11 земель) опинилися в американській, англійській та французькій зонах окупації (43 млн осіб). Управління Німеччиною знаходилося у руках Контрольної Ради представників країн-переможців. Передбачалося, що в майбутньому Німеччина стане єдиною і демократичною державою.
Конфронтація Заходу та СРСР трагічно позначилась на долі Німеччини: через країну пройшла лінія протистояння між двома світовими системами. "Холодна війна" примусила західні країни переглянути свої погляди на роль окупаційних зон. З ворога Західна Німеччина мала стати надійною опорою Заходу.
У 1947 р. Англія та США обєднали свої окупаційні зони в Бізонію. У 1948 р. до них приєдналася французька зона (стала Тризонією). В них було створено єдину адміністрацію та військове командування; розроблено проект конституції і створено управління господарством, яке очолив Л. Ерхард. Він розробив програму економічних реформ, метою яких стало створення соціального ринкового господарства. Господарська реформа включала в себе грошову реформу та реформу цін.
Було відмінено адміністративний розподіл ресурсів і контроль над цінами. Регулювання цін та заробітної плати проводилось поступово, але впевнено. Держава позбувалася функції регулювання, і тепер все вирішував відсоток банківського кредиту. Господарська реформа 1948 р. переросла в економічні реформи 1948-1956 pp., які вивели економіку ФРН на третє місце у світі. Економічні перетворення та результати, які вони дали, були названі "німецьким економічним дивом".
Причини швидкого економічного розвитку ФРН ("економічного дива") солідні стартові можливості, потужна промислова база, сучасне устаткування, компетентне керівництво реформами, гнучка податкова і кредитна політика, значні іноземні інвестиції (за планом Маршалла 50 млрд дойчмарок), організованість нації; жорстка експлуатація робочої сили (62-годинний робочий тиждень, заробітна плата 65% довоєнної), підтримка економіки з боку держави (довгострокові кредити, 30% акцій підприємств належало державі), відсутність військових видатків до 1955 p., присутність іноземних військ.
Сепаратна грошова реформа в Західній Німеччині викликала відповідні дії СРСР: було встановлено блокаду Західного Берліна, після чого розкол Німеччини став неминучим.
7 вересня 1949 р. було проголошено Федеративну Республіку Німеччини. За формою правління вона стала парламентською республікою. Уряд країни очолив канцлер.
Першим канцлером ФРН був Конрад Аденауер (блок партій Християнсько-демократичний союз і Християнсько-соціальний союз ХДС/ХСС). Він перебував при владі до 1963 р. Уряд Аденауера однозначно орієнтувався на США і на цінності західної демократії. У 1952 р. він відкинув план СРСР про обєднання Німеччини.
Цього ж року у ФРН було відмінено окупаційний режим. 1955 р. країна стала членом НАТО, що завершило розкол Європи на два ворожі табори. У 1957 р. ФРН вступила до ЄЕС, а це примирило її з Францією.
У 1969 р. було сформовано новий уряд на чолі з лідером соціал-демократів Віллі Брандтом. У результаті проведення "нової східної політики" ФРН підняла свій міжнародний престиж, врегулювала територіальні проблеми і стала одним із головних торгових партнерів країн Східної Європи та СРСР.
70-ті роки були переломними з точки зору внутрішнього розвитку ФРН. Як і інші країни Заходу, її охопила криза. Знизилась динаміка розвитку промисловості, зявилася небезпечна проблемаполітичний тероризм. Провідну роль серед терористичних організацій відігравала "Фракція Червоної армії". Жертвами терору у 70-х роках стали понад 40 осіб. На початку 80-х років поліція ФРН заарештувала більшість терористів.
У 70-80-х роках зявились нові масові рухи. Наймасовішим став рух на захист довкілля рух "зелених". У звязку з розміщенням на території ФРН ядерних ракет наприкінці 70-х років набув масовості пацифістський рух.
Усе це на початку 80-х років призвело до чергового перегрупування політичних сил у країні. Вільна демократична партія знову підтримала блок ХДС/ХСС, що дало можливість християнському демократу Гельмуту Колю у 1982 р. стати канцлером ФРН. Він провів реформи, які дозволили подолати кризи 70-х років. З 1983 р. у ФРН почалось економічне піднесення. ФРН (Федеративна Республіка Німеччина)
Обєднана Німеччина
Процес демократизації поставив на порядок денний питання обєднання двох Німеччин. Почалися пошуки форми обєднання.
Спочатку керівництво НДР вважало, що цей процес буде тривалим. Але на виборах 1990 р. перемогу здобула ХДС, яка виступала за негайне обєднання Німеччини на основі закріпленої у конституції ФРН схеми входження східних земель у федерацію. Уряд, сформований лідером ХДС Лотаром де Мезьєром, приступив до ?/p>