Концепція спонтанного характеру ринкового порядку
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
? внутрішніх рушійних сил розвитку, навязує суспільству певну шкалу цінностей. Ця шкала відображає боротьбу різних груп у центральних, у тому числі планових органах, інколи й волюнтаристські дії вищих посадовців, а тому дезорієнтує суспільство при визначенні конкретних цілей господарювання та засобів їх досягнення. Централізована планова економіка, на думку Ф.-А. фон Хаєка, позбавлена тих механізмів компенсації помилок господарських субєктів, які діють у ринковій економіці, де господарські рішення приймаються всіма субєктами економіки і помилки одних неминуче компенсуються успішною господарською діяльністю інших. У плановій же економіці допущена помилка може бути виправлена тільки після того, як господарству вже завдано непоправної шкоди. Планова економіка не в змозі використати неявне знання, на якому ґрунтується господарська діяльність, ні замінити його чимось адекватним. Така система ліквідує економічну свободу громадян і перетворює їх з активних самостійних субєктів господарювання на пасивних обєктів планової економіки.
Праця Ф. А. фон Хаєка Згубна самовпевненість: Помилки соціалізму (1989) спрямована проти соціалізму. У ній протиставляється капіталізм як розширений порядок людського співробітництва, що виник природним чином внаслідок наслідування певній моральній практиці, і соціалізм, який виступає штучно сконструйованою соціально-економічною системою. На думку вченого, єдино можливий шлях розвитку для людства це капіталізм. Тому проблему вибору між капіталізмом і соціалізмом він трактує як питання, власне, про існування суспільства. Суперечка про ринковий порядок і соціалізм є суперечкою про виживання. Наслідування соціалістичній моралі призвело до знищення більшої частини сучасного людства та зубожіння основної маси тих, хто залишився.
Ф. А. фон Хаєк вважає, що природна система завжди досконаліша від штучно створеної. Не випадково, зазначає він, за ринкового порядку виробляється і накопичується більше знань та багатства, ніж це можливо в централізовано керованій економіці. Річ у тім, що капіталізм володіє найвищою здатністю використовувати розсіяні знання завдяки притаманній йому ринковій конкуренції, котра являє собою єдиний відомий людству спосіб інформування господарських субєктів про такі напрями діяльності, які можуть дати максимальний результат.
Протиставляючи капіталізм і соціалізм, Ф.-А. фон Хаєк розмежовує два способи регулювання відносин між людьми:
інстинкти, що відображають біологічну природу людини і відіграють визначальну роль на початковому (стадному) етапі розвитку людства;
правила розширеного порядку як спонтанно утвореної та розвивальної системи людської поведінки, особливо ті, що стосуються чесності, договорів, приватної власності, конкуренції, прибутку і приватного життя.
Ці правила, на відміну від інстинктів, поширюються завдяки традиціям, навчанню і наслідуванню. Люди змушені жити у двох системах правил, які перебувають у конфлікті, оскільки правила розширеного порядку змушують утримуватися від того, до чого людей спонукають їхні інстинкти, наприклад до захоплення чужої власності, порушення договорів тощо.
Соціально-економічна філософія неоавстрійської школи з її категоричною опозиційністю усім формам державного втручання і макроекономічного регулювання загалом тривалий час вважалася реліктом епохи laissez faire (мінімальної економічної ролі держави), пережитком лібералізму. Лише у звязку з кризою кейнсіанства у 70-ті і марксизму у 8090-ті роки XX ст. зріс інтерес до концепцій неоавстрійців, а їхні автори здобули офіційне визнання. Як свідчить досвід, Ф.-А. фон Хаєк та його прихильники відіграли помітну роль в обстоюванні принципів вільного підприємництва, а багато їхніх положень, наприклад концепція спонтанного ринкового порядку, очищення ринків від впливу держави, профспілок та інших забруднюючих ринок факторів, стали основою новітніх концепцій неоконсерватизму.
Ф. А. фон Хаєк вивчав широке коло проблем економіки. Наприклад, у праці Чиста теорія капіталу він проаналізував оборот капітальних благ, враховуючи їх відтворення, зношуваність, замінність і специфічність. На відміну від монетаристів вчений був противником того, щоб стрижнем грошової політики було питання про залежність між кількістю грошей та рівнем цін. Він наполягав на нейтральності грошей.
Економіст також є одним із авторів концепції децентралізації грошей, підтриманої в останні роки деякими представниками монетарної школи. Суть ідеї конкурентної емісії (праця Вибір валюти) полягає у передачі права випуску (емісії) грошей у приватні руки, оскільки неможливо досягнути грошової рівноваги з допомогою політизованих кредитно грошових установ.
У теорії торгових циклів Ф.-А. фон Хаєк розвинув думку про вплив постійних грошових інєкцій у народне господарство на ціни в різних періодах. У праці Грошова теорія і економічний цикл він суттєво розширив межі кредитно-ірошової теорії циклу, доповнив її аналізом процесів, що відбуваються на ринку робочої сили, а також показав механізми впливу інфляції на виробництво. Це вигідно відрізняє Ф.-А. фон Хаєка від деяких представників західної економічної науки, у т. ч. противників інфляційної політики стимулювання економіки, які не змогли теоретично пояснити негативний вплив інфляції на економіку.
Цікавим є науковий підхід Ф. А. фон Хаєка до розвязання практичної пробл