Концепція спонтанного характеру ринкового порядку

Информация - Экономика

Другие материалы по предмету Экономика

к взаємодії людей. Однак це не свідчить про цілеспрямований вплив на її формування і розвиток. Річ у тім, що ринкова економіка розвивається за власною внутрішньою логікою, зумовленою тим, що в її формуванні люди керуються практичними знаннями, втіленими у звичаях і звичках. Переважно це неусвідомлене знання і тому воно не може бути формалізоване, узагальнене в теоріях і взяте за основу економічної політики. Прак-тичні знання, що використовуються господарськими субєктами, є своєрідною розсіяною і швидкопсувною інформацією про змінювані умови та параметри поточної діяльності у сфері економіки. Характер знання, на якому ґрунтується еволюція ринкового порядку, цілком виключає, на думку Хаєка, можливість будь-якого втручання у цей процес без загрози часткового або повного руйнування. Ринковий порядок, стверджує вчений, принципово відрізняється від природних і технологічних обєктів і систем, знання про які у вигляді конкретних даних, формул, графіків тощо легко піддаються формалізації і можуть використовуватися для управління такими обєктами та системами.

Вчений вважає, що провідна роль у формуванні і поширенні практичних знань про господарство належить механізму ринку, який через систему цін, зміни співвідношення попиту і пропозиції, рекламу тощо систематично передає інформацію про те, що, де, як, коли виробляти, купувати та продавати, і тим самим забезпечити координацію дій учасників ринку. Ринок є своєрідним інформаційним механізмом, що забезпечує отримання не фрагментарного, а системного знання про економіку, без якої неможлива ефективна господарська діяльність. Щодо цього Ф.-А. фон Хаєк полемізує з іншими представниками неокласичної школи, які вважають, що ринок являє собою соціальний механізм, який розподіляє обмежений і до того ж відомий обсяг ресурсів відповідно до обсягу і структури потреб покупців. Якби проблема полягала в такому розподілі, вважає вчений, то ринок з властивою йому конкуренцією був би не потрібний. З таким завданням справилася б система планового розподілу виробничих продуктів з єдиного центру. Ринок, стверджує Ф.-А. фон Хаєк, може ефективно розподіляти ті ресурси, які раніше не були і не могли бути враховані, на господарські цілі, які раніше не були і не могли бути виявленими. Конкуренція це ефективний спосіб спрямування невідомих ресурсів на невідомі цілі. Ці завдання ринок може виконати, оскільки йому під силу виявити, поширити і ефективно використати дотепер невідомі дані про потреби, ресурси і технології, тобто виступити в ролі специфічної інформаційної системи.

Як стверджує Ф.-А. фон Хаєк, спонтанний характер ринкового порядку означає, що втручання у нього може підірвати механізм ринку і паралізувати господарську систему загалом. Більше того, свідомий контроль над господарським життям, будь-яка політика, що націлена на отримання певних результатів чи на повну зайнятість, економічне зростання, боротьбу з інфляцією або економічними спадами, балансування попиту і пропозиції грошової маси тощо, на думку Ф.-А. фон Хаєка, неможливі, оскільки вони не в змозі врахувати і використати той масив знань, що необхідний для її успішної реалізації, і може мати руйнівні наслідки для економіки.

Негативні наслідки має втручання у ринковий порядок з метою його реформування або вдосконалення, незалежно від намірів осіб, що зазіхають на цей порядок. Ринковий порядок розвивається за власною внутрішньою логікою, що не має нічого спільного з морально-етичними нормами представників соціальних верств і класів, які вимагають справедливості, рівності в розподілі прибутків, майна тощо.

Ідею спонтанності розвитку ринкового порядку Ф.-А. фон Хаєк поширив і на гроші. Вони, на його думку, не повинні бути інструментом економічної політики держави, що має на меті (як пропонували монетаристи) забезпечення постійного темпу приросту грошової маси в обігу відповідно до обсягу попиту на гроші, оскільки це суперечить самій природі цього явища. Стабільності грошової системи може бути досягнуто через її лібералізацію, яка передбачає скасування урядової монополії на емісію грошей і заміну її конкуренцією приватних емітентів недержавних субєктів з правом друкування грошей. Така конкуренція здатна не допустити інфляції та економічних спадів, породжених політикою державного регулювання економіки. Позиція Хаєка спрямована як проти монетаризму, так і проти кейнсіанської концепції, що розглядає гроші як інструмент державного впливу на економіку.

Виступаючи проти кейнсіанства, Ф. А. фон Хаєк спирався і на свої уявлення про неявне знання господарських субєктів. Він дорікав Дж.-М. Кейнсу, що той переоцінює можливості економічної науки, здатної дати лише абстрактне, а значить, неповне знання про загальні тенденції економічного життя, і залишає осторонь практичні знання господарських агентів, на яких ґрунтуються реальні економічні процеси. Заперечує Хаєк тлумачення Кейнсом явищ ринкової економіки з позицій макрорівня. За Хаєком, цей рівень економічних залежностей не має аналогів у реальній дійсності, де всі економічні рішення приймаються індивідами з урахуванням їхніх субєктивних оцінок і переваг.

Концепція спонтанного характеру ринкового порядку, а також вчення про неявне знання Ф. А. фон Хаєк широко використовував, критикуючи соціалізм. Концентрація економічної влади в руках планових органів, на його думку, має негативні наслідки. Вона підриває природний хід суспільно-історичного процесу, позбавляючи йог?/p>