Концепцiя "осьового часу" К. Ясперса
Курсовой проект - Философия
Другие курсовые по предмету Философия
льної, так як екзистенція це те, що ніколи не може стати обєктом, а тому не є предметом не тільки наукового пізнання, але і філософського споглядання.
Через 2 роки Ясперс стає професором філософії у Гейдельберзькому університеті.
У 1931-1932 вийшов трьохтомний твір Ясперса Філософія, над яким він працював більше 10 років. Тут немає філософської системи в традиційно академічному стилі, а зроблена спроба систематизації і упорядкування всіх тих ідей і роздумів, які складали зміст екзистенціального філософствування мислителя. Таким чином Ясперс стає одним з провідних філософів Германії.
Але досить швидко у країну приходить націонал-соціалізм і для багатьох, як і для Ясперса, настає драматичний період. У 1935 році філософ пише працю Розум і екзистенція, де намагається знайти вихід з дилеми: якщо залишитись тільки на ґрунті екзистенції, то немає можливості відрізнити свободу від індивідуальної сваволі особистості. З екзистенцією нерозривно звязане дещо інше, направлене на єдність способів обємлющого. Це не нове ціле, а тільки постійні вимога й рух… Це називається розумом. [2, с. 16] А вже у 1937 році через те, що дружина філософа буда єврейкою його відстороняють від викладання і лишають права видавати в Германії свої праці. І тільки у 1945 році, після розгрому нацизму, Ясперс повертається до викладання спочатку в Гейдельберзі, а потім, через 2 роки, - у Базельському університеті.
Публікуються праці філософа: Про істину (1947), Питання про провину (1946), Ніцше і християнство (1946), Про європейський дух (1946) та Джерела історії і її ціль (1948). Остання робота представляла собою спробу Ясперса дати інтерпретацію світового історичного процесу з позиції філософської віри.
Отож у 1948 році у Мюнхені мислитель публікує Філософську віру, в основу якої як раз і лягли лекції, які він читав у Базелі. У центрі уваги праці поняття філософської віри, яка відрізняється від релігійної, зокрема від християнської, тим, що вона повинна бути значима для всіх людей, оскільки ґрунтується не на одкровенні, а на досвіді, доступному всякій людині.
У післявоєнні роки Ясперс один із духовних лідерів Германії. Він звертається до співвітчизників не тільки у своїх книгах и статтях, а й у виступах по радіо, і всюди його головна думка як врятувати людство від тоталітаризму, цієї головної небезпеки ХХ століття, що ввергає людей у кроваві революції і винищувальні війни. Звертання до гуманістичних традицій до Лессінга, Гете, Канта ось один шлях, який бачиться тут Ясперсу; другий більш серйозний, більш надійний шлях для всіх, хто втратив безпосереднє життя у її традиційній формі й пробудився до автономії, до духовної самостійності, - придбання філософської віри. У таких працях як Наше майбутнє і Гете (1947), Розум і антирозум у нашу епоху (1950) філософ звертається до цінностей старої бюргерської культури Германії, намагаючись їх обновити и обмежити, прищепивши до них досвід кризисної свідомості Кіркегора та Ніцше, але в той же час зберігши їх неминущу правду.
В одній зі своїх останніх праць Куди рухається ФРН? (1967) Ясперс виступив з різкою критикою антидемократичних тенденцій у Федеративній Республіці, які все більше урізали свободу окремого лиця.
Помер філософ 26 лютого 1969 року, доживши до глибокої старості, хоча його хвороба постійно прогнозувала йому коротке життя.
Прослідкувавши за тематикою творів цього видатного філософа можна звернути увагу на те, що вся праця Карла Ясперса, всі мислення зводяться до його переконання, що спільною для людства вірою може бути тільки філософська. Час народження цієї віри це є вісь світової історії, або, як говорить сам Ясперс, осьова епоха. У європейській філософії історії її розглядали від Августина до Гегеля і бачили відправний пункт історичного розвитку в явищі Христа. Та Ясперс доводив, що цей час це час приблизно між 800 і 200 роками до н. е. У цей проміжок часу зявились духовні рухи паралельно у багатьох розвинених на ту епоху країнах, сформувався той тип людини, який, згідно з Ясперсом, існує і понині. Осьова епоха - час народження світових релігій, які прийшли на зміну язичеству, і філософії, яка прийшла на зміну міфологічної свідомості. При цьому Ясперс не вважає можливим надати каузальне пояснення паралелізму подій осьової епохи, корінь яких виходить за межі іманентного світу.
Осьовий час Ясперса це священна епоха світової історії. А священна історія тому і священна, що хоча вона і відбувається на землі, але корні і смисл її неземні. Навпаки, для віруючої людини вона сама є останнім тлумаченням усього, що відбувалося, відбувається і буде відбуватися на Землі. [4, с. 64-92]
Розділ 2 Осьовий час
Як вже згадувалось, ще Гегель говорив про те, що весь історичний процес рухається до Христа і йде від нього. Явище Сина Божого і є вісь світової історії, а щоденним підтвердженням цієї християнської структури світової історії служить наше літочислення.
Якщо вісь світової історії взагалі існує, то вона може бути виявлена тільки емпірично, як факт, значимий для всіх людей, у тому числі й для християн. Якщо потрібно знайти цю вісь, то слід звертатись до джерел історії, де з неймовірною плодотворністю йшло формування людського буття. Воно було таким переконливим, що дозволяло для всіх народів знайти загальні рамки розуміння їх історичної значимості незалежно від певного релігійного змісту. Саме тоді відбувся дуже р