Конституція України та сучасна конституційна реформа
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
ржця.
Сучасного значення термін конституція почав набувати лише в XVII ст., що ознаменувалося бурхливим розвитком конституційних ідей у Великій Британії, Франції та інших тогочасних країнах Західної Європи, а також у Північній Америці. Його етимологічне походження викликало чимало наукових дискусій у всі часи. Справедливою видається думка С. С. Дністрянського про те, що кожна держава мусить мати певну форму, в якій вона регулює суспільний лад, але система державного ладу була інша в грецькій поліс та римській civitas старовинних віків, інша в монархічній германській державі середніх та початку нових віків, і знову інша в конституціоналізмі найновіших віків.
Категорія конституція наповнювалася сучасним змістом протягом тривалого часу, чому сприяли теоретико-правові погляди таких мислителів XVI-XVIII ст.ст., як Г. Гроцій, С. Пуфендорф, В. Лейбніц, X. Вольф, Д. Локк, В. Блекстоун, Ж.-Ж. Руссо, Т. Пейн та ін. Здобутки цих мислителів знайшли своє відображення в перших конституціях: Конституції США 1787 p., Конституції Франції 1791 p., Конституції Польщі 1791 р. та інших конституційних актах. Хоча ряд вчених схильні вважати, що першим сучасним конституційним актом був Договір, укладений переселенцями до північноамериканських колоній на човні Травнева квітка біля мису Код у 1620 році.
На кінець XIX поч. XX ст.ст. у європейському конституційному праві набуло поширення визначення конституції Г, Еллінека, який вважав, що вона є сукупністю правоположень, які визначають вищі органи держави, порядок заклику їх до відправлення їхніх функцій, їх взаємні відносини і компетенцію, а також принципові положення індивіду по відношенню до державної влади.
Представники різних правових шкіл по-різному тлумачили поняття конституції. Так, представники природної школи права розуміли під нею суспільний договір, який виражає волю народу; представники нормативістської школи вираження абсолютної основоположної норми права (Г. Кельзен); інституціоналісти статут держави і нації; марксистської вищий закон, що закріплює повновладдя правлячого класу тощо. Так, у радянській юридичній науці конституцією було прийнято вважати основний закон держави, що виражає, як і будь-який закон, соціально-політичну природу держави і волю пануючого класу. При цьому, радянські правознавці виділяли особливу юридичну категорію Радянська Конституція як принципово нову для конституційного права.
Зовсім інші погляди на правову природу Конституції України сформувалися в незалежній Україні. На думку М. І. Козюбри, нині під конституцією розуміють систему загальнообовязкових норм, що мають, як правило, вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною і суспільством, з одного боку, і державою з другого, а також засади організації самої держави та її відносин зі світовим співтовариством [ 13, с.58].
Вітчизняні правознавці вважають, що конституція є найбільшим юридичним здобутком, в першу чергу, суспільства, її призначення полягає в регулюванні найважливіших відносин у суспільстві та державі.
Узагальнюючи існуючі погляди вітчизняних вчених-конституціоналістів щодо сутності та змісту Конституції України, можна стверджувати, що Конституція України це єдиний, наділений найвищою юридичною силою нормативно-правовий акт, через який український народ і українська держава виражають свою суверенну волю, утверджують основні принципи устрою суспільства і держави, основи правового статусу особи і громадянина, визначають систему і функції органів державної влади й органів місцевого самоврядування, механізми реалізації державно-владних повноважень і територіальний устрій держави.
За періодом дії Конституція України є постійною, за порядком зміни належить до жорстких, згідно державного режиму та форми правління демократична республіканська, за формою територіального устрою це Конституція унітарної держави з автономним утворенням у складі [10, с. 77].
- Конституція України як соціальна цінність
Конституція України як соціальна цінність проявляється в наступну по-перше, як нормативно-правовий акт, що наділений вищою юридичною силою і визначає демократичну спрямованість розвитку держави і суспільства, правової і політичної системи; по-друге, як документ, в якому знайшли втілення цінності і ідеали світового конституціоналізму (пріоритет прав людини, народовладдя, верховенство права, республіканська форма правління, поділ влад, політична, економічна та ідеологічна різноманітність, рівність перед законом тощо; по-третє, як акт, що встановлює межі втручання держави в особисте і асоційоване житті громадян (обмежувальна функція конституції); по-четверте, як інформаційна цінність, оскільки знайомлячись з текстом Конституції України, громадяни, іноземці, особи без громадянства вітчизняні та зарубіжні юридичні особи, державні та недержавні інституції дістають інформацію про конституційний лад країни, правовий статус людини і громадянина, політичний режим територіальний устрій держави, гарантії прав особи тощо. Конституція своєрідний паспорт держави: по-пяте, як інструмент забезпечення балансу інтересів різних соціальних груп , прошарків населення (щоправда, цей баланс весь час коливається під впливом різних чинників) Стабільна легітимна конституція, як свідчить світовий досвід, відтворює і інституційно оформлює досягнутий в суспільстві консенсус різних політичних сил відносно політико-пр?/p>