Конституційно-правові засади розвитку законодавства Ірану
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
аріатмадарі вважав цей крок дуже великою помилкою, заявивши, що релігійний діяч, який стане Президентом Ірану, принизить свою гідність: стати президентом не є підвищенням для служителя релігії, фактично це пониження.
У той же час інший великий релігійний діяч Ірану аятолла Хальхалі заявив: Ніякого затвердження конституції взагалі не потрібно… оскільки Конституцією Ірану є Коран, а замість референдуму або конституційних зборів досить затвердження основного закону країни імамом Хомейні.
2. Принципи норм законодавства
Проект Конституції Ісламської Республіки Іран включав в себе ряд принципів, у тому числі невтручання у внутрішні справи інших держав, підтримку боротьби експлуатованих проти експлуататорів у будь-якій точці земної кулі, право на працю і забезпечення таких його умов, які покликані покласти кінець експлуатації людини людиною, свободу зборів і мирних демонстрацій, свободу створення релігійних партій і політичних і професійних організацій і союзів, не вступають у протиріччя з принципами ісламської республіки, свободу друку, свободу совісті і т.д.
Крім того, в ньому йшлося про повагу приватної власності. Конституція підтверджувала, що офіційною релігією держави є іслам в його шиїтському мазхабу (тобто шиїтського сенсу), і проголошувала президента республіки першою особою в уряді.
Проект Конституції (з його перерахованими принципами) піддавався різноманітній критиці з боку різних політичних діячів і представників національних меншин, в тому числі і з боку іранського духівництва. Так, Асоціація іранських юристів заявила, що Конституція повинна гарантувати правління народу в найвищому розумінні цього слова… шляхом забезпечення демократії.
У той же час шейх аль-Хусейні (курдський релігійний діяч) заявив, що у разі затвердження проекту Конституції в тому вигляді, в якому він представлений урядом, будуть ущемлені права курдів. Аль-Хусейні стверджував, що тільки Конституційна асамблея, що включає до свого складу представників національних меншин, юристів, представників прогресивних партій, прогресивного духовенства, військових і т.д., здатна забезпечити права національних меншин в Ірані. Крім того, проект Конституції піддався іншій різноманітній критиці з боку іранських партій (різного напрямку).
Конституція Ісламської Республіки Іран, проект якої був представлений урядом і доповнений радою експертів, складалась з дванадцяти розділів і включала в себе 175 статей. У першому розділі (Загальні положення) розглядалась система влади. Іран, згідно зі ст.1, є ісламською республікою. У ст.2 відзначаються основи, на яких базується Конституція: це монотеїзм
(Немає бога, окрім Аллаха), визнання того, що Аллах є єдиним суддею, якому належить влада і від якого виходять закони, віра в божественне одкровення і його основоположну роль у донесенні до людей законів понад, віра в майбутнє життя після кінця світу, віра у справедливість Аллаха при творінні і дарування законів. Крім того, у цій статті йдеться про віру в імамат, в безперервне керівництво, в його основну роль у справі продовження революції, здійсненої ісламом, а також в інші другорядні принципи. У ст.3 Конституції формально підтверджуються різні громадські та особисті права і свободи. Ст.4 Конституції особливо підкреслює, що даний Основний закон спирається тільки на ісламські критерії; ця стаття є основою для всієї решти статей Конституції і для інших законів. Завдання дотримання положень Конституції покладено на Раду конституційного нагляду, до складу якого входять тільки факихи.
У ст.6 Конституції говориться, що державні справи в Ісламській Республіці Іран повинні вирішуватись при опорі на думку умми, яке виявляється в обранні президента республіки, на членів ісламського консультативної меджлісу (парламенту), членів інших консультативних меджлісів (місцевих) і відповідних їм органів або шляхом референдуму з статей, передбачених Конституцією.
У Конституції умовою вищевказаного ставиться функціонування трьох влад, повноваження яких здійснюються під спостереженням керівника та імама умми, і підкреслюється, що керівник і імам одне й те ж особа (ст.57). Тим самим фактично анульований принцип поділу влади, про який йдеться у тій же статті Конституції (ст.57).
Разом з тим, спостерігається явна подвійність контролю за діяльністю трьох гілок. Так, якщо у ст.57 йдеться про те, що діяльність цих властей контролюється президентом республіки, то ст.94 говорить, що постанови ісламського консультативного меджлісу не можуть вважатися законними без санкції Ради конституційного нагляду, а ст.93 покладає на консультативний меджліс (рада) функцію позбавлення депутатських мандатів і вибору шести членів-юристів до Ради конституційного нагляду. Тим самим ст.93 позбавляє законодавчу владу компетенції проведення всенародного референдуму з важливих питань економічного, політичного, соціального та культурного життя в разі згоди на це двох третин членів ісламського консультативного меджлісу (ради).
Права народу така назва глави 3 Конституції Ісламської Республіки Іран, що регулює правове становище людини і громадянина.
Правове становище особистості регламентується чинною Конституцією Ірана. Правам та обовязкам особистості присвячена глава 3 Конституції (ст.1942). Ст.19 Конституції встановлює, що весь іранський народ, тобто будь-яка нація чи громада, має рівні права н?/p>