Конституційні основи становлення громадянського суспільства в Україні
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
нів України в тих сферах, де існують проблеми захисту прав громадян, а саме:
1. Про внесення змін до Законів України (зокрема до статей 15 і 24 Закону України “Про оплату праці", Законів України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,) щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати;
2. Про внесення змін до Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування" щодо підвищення розмірів виплати за деякими видами загальнообовязкового державного соціального страхування;
3. Про реабілітацію інвалідів;
4. Про професійний розвиток персоналу на виробництві та у сфері послуг;
5. Про внесення змін до Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини” у частині, що стосується використання за кордоном органів померлих громадян України для потреб трансплантації;
6. Про імплементацію та виконання рішень Європейського суду з прав людини.
Було також акцентовано увагу на опрацюванні питань щодо віднесення до переліку захищених статей видатків державного бюджету щорічних видатків на забезпечення продуктами харчування затриманих та заарештованих осіб, будівництво, реконструкцію і ремонт діючих ізоляторів тимчасового тримання, приймальників-розподільників для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальників для осіб, підданих адміністративному арешту; опрацюванні питань стосовно створення фонду соціального житла для громадян, які потребують відповідного захисту з боку держави.
Велика увага на сьогоднішньому етапі розвитку української держави акцентується на необхідності створення дієвих механізмів соціальних прав громадян, особливо найменш соціально захищених.
Так, у постанові Верховної Ради України від 11 грудня 2003 року “Про стан забезпечення в Україні встановлених чинним законодавством соціальних, економічних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту ветеранів праці" було відзначено, що Кабінету Міністрів України, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування не вдалося повною мірою забезпечити державні соціальні, економічні, правові та конституційні гарантії у сфері соціального захисту ветеранів праці. Показники рівня соціальної захищеності цієї верстви населення не відповідали вимогам законодавства, встановленим стандартам рівня життя громадян. Зокрема, середній розмір виплачуваних пенсій залишався низьким і становив лише 52 відсотки прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Більшість пільг, передбачених Законом України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", не реалізовувались.
Недостатнім був і рівень забезпечення ветеранів праці санаторно-курортним лікуванням, безплатним зубопротезуванням. Не до кінця вирішені питання щодо надання ветеранам праці пільг на проїзд в автомобільному транспорті, встановлення телефонів. Потребувала активізації робота по підтриманню здоровя і сприянню активному довголіттю громадян похилого віку та нагальному розвязанню проблеми такої категорії ветеранів, як “діти війни”.
Неприпустимою була визнана спроба Кабінету Міністрів України замінити систему пільг на адресну грошову допомогу та порушення окремими представниками виконавчої влади вимог чинного законодавства при розгляді звернень ветеранів праці.
Аналогічна ситуація склалась у 2003, 2004, 2005 роках і з захисту прав інвалідів в Україні, що дає підстави стверджувати про необхідність подальшого вдосконалення існуючої системи соціальних та економічних гарантій в українській державі.
Висновки
Як показав проведений в цій роботі аналіз, гpомадянське суспільство існує і функціонує в діалектично супеpечливій єдності з деpжавою. Пpи демокpатичному pежимі воно взаємодіє з деpжавою, пpи тоталітаpному стоїть у пасивній чи активній опозиції до деpжави.
Сьогодні в Конституції Укpаїни закpіплені пpавові основи для подальшого pозвитку гpомадянського суспільства: пpинцип багатопаpтійності, ствоpення деpжавою однакових умов для діяльності політичних паpтій, інших гpомадських обєднань, забоpону будь-якій політичній силі пpисвоювати пpаво здійснювати деpжавну владу (ст.3, 15, 36, 37); пpинцип економічної багатоманітності, pівність всіх фоpм власності, невтpучання деpжави у безпосеpедню господаpську діяльність підпpиємств незалежно від фоpм власності, свобода підпpиємництва (ст.13, 15, 42); пpинцип ідеологічного плюpалізму, відокpемлення цеpкви від деpжави, невтpучання деpжави у спpави pелігії; pоздеpжавлення й деідеологізація освіти, науки і культуpи, всієї духовної сфеpи суспільства на основі конституційного гаpантування пpава на свободу думки, совісті і pелігії (ст.15, 34, 35); пpинцип відповідальності деpжави пеpед людиною за свою діяльність (ст.3); пpинцип невідчужуваності та непоpушності пpав і свобод людини (ст.21) та ін.
Сьогодні фахівці бачать кілька сценаріїв розвитку в Україні громадянського суспільства, а саме:
І. Згортання громадянського суспільства і реставрація в якомусь вигляді тоталітарного режиму.
ІІ. Консервація на тривалий час існуючого стану речей і, відповідно, авторитарних методів управління.
ІІІ. Поступовий, еволюційний розвиток і зміцнення громадянського суспільства.
Останній сценарій вчені вважають найвірогіднішим. Хоча й не виключає можливості двох інших.
Поступ громадянського суспільства в українській державі за