Консервація і реставрація бібліотечних фондів
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
.Васильченко, Т.О.Дмитренко, Л.А.Дубровіна, Г.О.Ковальчук, Н.М.Кушнаренко, І.Я.Лосієвський, В.А.Мільман, А.А.Соляник та інші. Цінним виданням є однозначно посібник Ю.М. Столярова "Как сохранить библиотечный фонд" (М, 2001), де розкриті правові, соціальні і технологічні фактори захисту фондів від протиправних дій читачів, техногенних, екологічних і інших дій, а також навчальний посібник "Бібліотечні фонди" Васильченко М.П. та ін. (Х, 1993), де у розділі "Зберігання бібліотечного фонду" розкрито такі питання, як зміст і чинники зберігання фонду, зокрема, фізико-хімічні, біологічні, соціальні та ін.
В Україні, як і у всьому світі збереження бібліотечних документів розглядаються як стратегічний напрямок діяльності фахівців бібліотек, і не тільки. Тому вони постійно обговорюють ці питання на різного рівні науково-практичних конференціях, після чого друкують збірники доповідів та повідомлень учасників конференції. Зокрема, ці науково-практичні конференції "Збереження бібліотечно-інформаційних ресурсів України: нова політика і нові технології" (Харьків, 20-22 листопада 2006 р.); "Проблеми формування та використання бібліотечних фондів публічних бібліотек України" (М. Севастополь, 3-7 вересня 2007 р.), а також самостійні збірники по цієї проблемі, наприклад, "Інноваційні технології збереження докуметних фондів: запобігання надзвичайній ситуації у бібліотеці, шляхи її подолання: Зб. Наук. Праць. Вип. 17 (К., 2007). Практичне значення мають методичні рекомендації "Збереження документів у бібліотеках і архівах" (К., 2006), в яких представлено нормативні вимоги до організації робіт із забезпеченням довгочасної збереженості бібліотечних документів у процесах зберігання, використання та захисту від шкідливої дії навколишнього середовища, "Ураження документів плісеневими грибами та заходи з охорони праці під час роботи з ушкодженими документами (К., 2005), де наведено відомості про мікроскопічні (плісеневі) гриби, які пошкоджують документи з паперових носіях, подано їх характеристика, викладено зміст заходів боротьби з ними; "Дослідження впливу біоцидних препаратів на старіння реставраційних паперів", де надаються відомості про вплив на старіння документів нових біоцид них препаратів; "Реставраційні та палітурні роботи у бібліотеках" (Х., 2003), в них представляють загальні та доступні прийоми і методи реставраційних та палітурних робіт та ін. Тема консервації та реставрації постійно розглядається на сторінках періодичних видань, перерахувати їх занадто важко, тому відмітимо окремих авторів: М.П. Васильченко, Л.В. Муха, С. Шульженко, Л. Черепанова, В.В. Мірошникова, М. Ільчишин, М.М. Омельченко, Л.П. Затока, С. Добрусіна, Г. Ковальчук, Г.М. Новікова, М.М. Задорожнюк, Ю.П. Нюкша, Г.А. Кисловська, І. Скобець, А.Г. Суббота, О.В. Сурмашева, Г.І. Корчак, Л.П. Затока, А.І Міхієнкова, Н.О. Ніконова, З.А. Подзерей та ін. Матеріал викладений у трьох главах. У першої главі надано поняття "консервація" і "реставрація", аналіз правового забезпечення, сучасного стану і напрямків роботи зі збереження документів в Україні. У другої главі розкрито зміст і фактори, які впливають на консервацію документів, проаналізовані сучасні методи і технології консервації документів, Третя глава присвячена реставрації документів.
1. Загальні положення щодо консервації і реставрації документів
1.1 Поняття "консервація" і "реставрація", історія питання
Відповідно до міждержавного ГОСТУ 7.482002 "консервація документів це забезпечення зберігання документів на різних носіях за допомогою дотримання відповідного режиму зберігання, стабілізації і реставрації і виготовлення копії", "реставрація (від латинського restauraio відновлення) означає відновлення експлуатаційних властивостей, а також форми і зовнішнього вигляду документа" [13]. Міждержавний ГОСТ 7.502002 встановлює загальні положення щодо консервації, стабілізації і реставрації документів, зокрема, "консервація документів забезпечує їх збереження за допомогою режиму зберігання, стабілізації, реставрації і виготовлення копій. Консервацію документів виконують, встановлюючи пріоритети відповідно до унікальності, історико-культурної значущості, стану і частоти використання документів. Консервацію документів виконують особи, що мають спеціальну підготовку. Стабілізацію і реставрацію документів виконують з урахуванням характеру і ступеня пошкоджень, умов подальшої експлуатації, максимально зберігаючи ознаки достовірності документів і не створюючи утруднень для використання [12].
Документи існують з тих пір, як винайдена писемність, тоді ж виникла і проблема збереження фондів. Відомо, що до появи паперу для листа використовували папірус, пальмове листя, матеріал з лубу фікуса. У II в. до н.е. зявився і довгий час конкурував з папером пергамен. Крім того, для листа використовували деревяні дощечки, які скріпляли шкурами. З IV в. н.е. для сувоїв використовували шовк, в Стародавній Русі для цих цілей застосовувалася бересту. На ній писали книги, свити, грамоти. Метал, глина, кора і листя дерев, шкіра і тканина, папір далеко не повний перелік матеріалів, що застосовувалися для листа, і кожен з них під впливом навколишнього середовища і механічної дії піддавався руйнуванню. Історичні факти свідчать про те, що хранителі вели не тільки облік, але і робили спроби захистити документи від несприятливих дій природи і людини [5, с. 1516].
У Давньому Єгипті папірусові свити розгортали після кожного сезону дощ