Агроекосистема та агроландшафти як складові біосфери та способи взаємовпливу суспільства і природи
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
?снити (в міру замкнутості циклу) трансформацію в ґрунті всіх органічних відходів сільськогосподарського виробництва шляхом внесення їх у вигляді компостів тощо. Але основне значення в системі природоохоронних заходів має проведення екологічної експертизи всіх агротехнічних нововведень і гіпотетичних виробничих обєктів.
Велику увагу слід приділити запобіганню відмиранню ставків і девастації рибництва, якому потрібно повернути традиційні функції стражу чистої води в ландшафті.
У практиці формування інфраструктури агроландшафту слід керуватися екологічними принципами, за якими культурне середовище агроландшафту трактується як екосистема традиційної природної культури, де функції поселення узгоджуються з перебігом природних режимів і процесів, а його (поселення) структура враховує соціальні, психологічні і господарські аспекти.
Крім структури сільськогосподарських угідь, існує ще один суттєвий фактор формування середовища сільського ландшафту. Це - організація сільських поселень, їхня архітектура, яка є необхідною умовою підтримання просторової організації і естетики середовища, а також збереження місцевих культурних традицій. Сучасне будівництво в українському селі розвивається у повному відриві від регіональної специфіки і характеризується просторовим безладдям розміщення будов, низькими естетичними якостями.
Розпорошене будівництво і розвиток агломераційних процесів уздовж ліній сполучення повсюдно зумовлюють втрату регіонального характеру сільських поселень. Повернення до традиційних напрямів сільського будівництва в регіональному стилі при одночасному забезпеченні сучасних функції будов та їх груп потребує відновлення методів будівництва і повернення до бази місцевих матеріалів.
Проблеми взаємодії природи і суспільства
Природа є основою та джерелом життя людини, по відношенню до людини вона виконує ряд функцій:
економічну, екологічну, естетичну, рекреаційну, наукову, культурну.
Зміст екологічної функції полягає у врахуванні взаємозвязку та взаємообумовленості явищ і процесів у природі, що забезпечують екологічну рівновагу, яка включає й екологічні оптимальні умови для людини. В межах екологічної функцій людина взаємодіє з оточуючим її навколишнім середовищем. Природа є безпосереднім джерелом задоволення потреб людини, суспільства, і стан навколишнього середовища, з одного боку, залежить від діяльності людини, з другого - впливає на здоровя людини, нормальне функціонування суспільства і т. п. Тому питання про функції природи по відношенню до людини є юридичне значимим і покладено в основу правового регулювання природокористування та охорони навколишнього середовища від шкідливих впливів людської діяльності.
Сучасне людство переживає глобальну екологічну кризу. Вона може бути визначена як порушення рівноваги в екологічних системах та відносинах людини, суспільства з природою. Екологічна криза є закономірним результатом невирішеного протиріччя між практикою споживацького ставлення суспільства до природи, що утвердилась в історії цивілізації та здатністю біосфери підтримувати систему природних біохімічних процесів самовідновленням.
Складові екологічної кризи численні:
- виснаження екологічних систем,
- деградація сільськогосподарської ресурсної бази,
- опустелювання (наступ пустелі на родючі землі),
- знищення лісів,
- вимирання багатьох видів тварин і рослин,
- забруднення води й повітря,
- надмірне використання природних ресурсів.
- Вчені вважають, що зараз іде перша хвиля екологічної кризи, яка охопила, в основному, індустріальне розвинені країни та країни з перехідною економікою (колишні соціалістичні), і якщо не зупинити кризові явища, то криза пошириться і поглибиться, що може призвести в майбутньому до деградації й вимирання людства.
- Серед причин, які викликали глобальну екологічну кризу, називають:
- - відсутність політичної волі держав до послідовного, ефективного здійснення діяльності з охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування;
- - недостатньо розвинене законодавство та право в галузі охорони навколишнього середовища;
- дефекти організації державного управління в навколишньому середовищі;
- пріоритет економічного розвитку та задоволення економічних інтересів без врахування екологічних можливостей природи;
- переважання відомчих інтересів над загальнолюдськими;
- дефіцит фінансування програм та заходів з охорони навколишнього середовища;
- - дефіцит спеціалістів у галузі екології;
- низький рівень правосвідомості, екологічних знань, екологічної культури;
- природоспоживацька та природопідкорювальна ідеологія людства;
- надмірне зростання населення планети й збільшення потреб людства.
Можливими шляхами вирішення екологічних проблем людства більшість вчених вважає:
- формування нового еколого-правового світогляду людства;
- розробка і послідовна ефективна реалізація державної і міжнародної екологічної політики;
- формування сучасного екологічного законодавства;
- створення оптимальної системи органів державного управління природокористуванням та охороною навколишнього середовища;
- забезпечення оптимального фінансування заходів у сфері екології;
- залучення до природоохоронної діяльності широких мас населення;
- залучення міжнародних організацій,
- екологічне вихова