Авторське "я" та засоби вираження журналістської позиції
Курсовой проект - Журналистика
Другие курсовые по предмету Журналистика
образ "довіреної особи". От чому він не має права звільнити себе від відповідальності за наслідки своїх слів і дій. Щоб зберегти самоповагу і визнання суспільства, він не може бути залежним від рекламодавця або адміністративного керівництва, якщо їх вказівки суперечать його журналістській совісті; залежним від власних політичних орієнтацій, а також від спокуси славою і популярністю.
Етично вихований журналіст не дозволяє собі назвати обвинуваченого злочинцем, поки провина того не буде доведена в судовому порядку. Не демонструватиме жертв насильства крупним планом. Не обнародуватиме імена підлітків, лише запідозрених в співучасті в непривабливих діях або насильно залучених в такі дії, знаючи, як подібні екранні публікації можуть позначитися на їх життєвих долях.
Журналістика корислива, влеслива, раболіпна, хоча багато хто і вважає її такою по суті, зраджує свою природу.
Виходячи на екран і ухвалюючи те або інше рішення, журналіст зобовязаний зважити всі можливі "за і проти", кожен раз відповідаючи собі на питання:
чи не буду я завтра відчувати сором за слова, вимовлені мною в ефірі сьогодні?
чи зможу я після передачі поглянути в очі своєму герою?
чи не даю я глядачам привід зрозуміти мене не в тому сенсі, який вкладаю в свій текст?
торкаючись кримінальних сюжетів, чи не дозволяю я собі ненавмисно романтизувати злочини?
чи завжди в ситуації вибору я дію безвідносно до свого особистого інтересу і особистої користі?
чи не виступаю мимовільним провідником політичних інтересів, які вимушують мене віддавати перевагу одній соціальній групі в збиток іншій?
чи не виявляюся я знаряддям пропаганди або навіть носієм наклепу, навіть якщо це відбувається і неусвідомлено?
чи співпадає моя поведінка з моїм уявленням про порядну журналістику, а уявлення про порядну журналістику з моїм розумінням чесності і гідності?
Такі етичні цінності, як порядність і гідність, - однозначні. Журналіст ангажований тільки ними. В цих випадках його залежність абсолютна, як присяга солдата або клятва лікаря.
Жодне, навіть, здавалося б, найпрофесійніше питання не можна на телебаченні вирішувати поза його етичної основи, писав чудовий дослідник і театрознавець В. Саппак. Ця думка стала центральною в його перевиданій тричі книзі Телебачення і ми. Телебачення, на думку автора, починається з етики, як театр з вішалки.
І хоча думки Саппака протягом десятиріч залишалися загальновизнаними, наші телекомпанії не мають етичних кодексів.
Кожний громадянин в демократичній державі має право на свободу виразу думки. У свою чергу суспільство має право на всю повноту інформації про себе самого. Це включає знання про різноманіття думок, що становлять сферу масової свідомості.
Свобода журналістики в демократичному суспільстві це свобода ставити питання, обговорювати найгостріші соціальні суперечності, критикувати дії уряду і інших державних або приватних установ, коли ці дії загрожують суспільним інтересам, ставити під сумнів бездіяльність властей або зловживання владою.
Етично вихований журналіст не може дозволити собі забути, що аудиторія складається не тільки з людей, що розділяють його погляди і моральні принципи, а телебачення виражає світогляд не одного якогось шару суспільства, однієї партії або руху (навіть якщо ця партія є правлячою). Екранна дійсність відображає всю сукупність запитів і інтересів глядачів, чиї права на електронні засоби комунікації не менше грунтовні, ніж права журналістів.
А оскільки інтереси і потреби глядачів, а також учасників і героїв телепрограм не тільки різні, але і часом протилежні, журналіст може опинитися в ситуації, коли його дія або слово буде образливим щонайменше для однієї із сторін.
Де існує свобода, існує і відповідальність за свої рішення. Відносно тележурналіста це означає відповідальність:
перед суспільством в цілому;
перед аудиторією телеглядачів;
перед героями передач і фільмів;
перед співтовариством журналістів, яке він представляє;
перед телекомпанією, від імені якої він звертається до глядачів;
перед самим собою.
Стосовно телевізійної інформації початкові етичні принципи журналіста достовірність кожного повідомлення, повнота представлених фактів і неупередженість позиції автора.
Висновок
Репортер це складна і відповідальна професія. Від нього часом залежить, чи дізнаються телеглядачі правду такою, якою вона є. Та дуже часто журналіст бачить правду по-своєму, вважає свою позицію найвірнішою, намагається навязати її телеглядачам. Це неправильно, адже кількість ситуацій, де добро і зло, правда і неправда так чітко розмежовані і наявні, зовсім не велике. У разі міжнаціональних конфліктів репортеру не слід виказувати будь-які думки, краще обмежитися фактами. Проте в наших інформаційних програмах, на жаль, часом думок буває більше, ніж фактів: до думки репортера додає свою ведучий, а глядач вимушений шукати крупиці істини безпосередньо на екрані.
Усі слова репортера можуть призвести до певних наслідків, певної реакції людей. Тому обовязковим для нього є міркування про те, що ти говориш у ефірі, адже кожна людина має свої погляди, не завжди співпадаючі з журналістськими.
Звичайно, важливим аспектом є етичні норми і моральні принципи журналіста і взагалі людини. Біблійна заповідь - не чини по відношенню до ближнього так, як ти не хотів би, щоб чинили з тобою, - залишається першою с?/p>