Історія, перспективи Конвенції прав людини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Історія, перспективи Конвенції прав людини
Права людини це те, що властиве самій природі людини, без них вона не може існувати як людська істота. Вони випливають із гідності людини моральної риси, унікальної неперевершеної цінності людської особистості. Усвідомлення людиною власної гідності є запорукою поваги до неї з боку інших людей, визнання її рівності. Права людини є підвалинами свободи блага, необхідного для реалізації своїх можливостей кожною людиною, та справедливості природної потреби людини в однаково справедливому ставленні до себе, як і до інших членів суспільства. Тому вони повинні бути безумовно визнані та гарантовані державою. Це означає, що механізми реалізації прав людини мають закріплюватись у Конституції та законах держави.
Поняття право багатозначне, але в більшості випадків воно визначається як система законів, що санкціонуються державою.
Право система загальнообовязкових соціальних норм, що охороняються силою державного примусу, що забезпечує юридичну регламентацію суспільних відносин у масштабі всього суспільства (Енциклопедичний словник М., 1999 С. 240).
У даному випадку правосубєктність закріплюється, в першу чергу, за державою, а потім за громадянином. Закони регулювали або захищали право одних привласнювати додатковий продукт або здійснювати владні функції за рахунок інших.
Але крім писаного права, існує ще природне право поняття, що означає сукупність принципів, правил і цінностей, продиктованих самою природою людини й у силу цього не залежних від законодавчого визнання або невизнання їх у конкретній державі (Енциклопедичний юридичний словник М., 1999 С. 100).
Ідея про існування природного права як імператива, що вище держави і закону і захищає справедливий порядок, виникає на зорі людської цивілізації і поступово розвивається з абстрактної філософської ідеї у систему міжнародних норм і документів. Історія прав людини це історія людства. Сучасні міжнародні закони у сфері прав людини написані кривавою боротьбою людства за справедливість та людську гідність. Більшість країн мають систему гарантування справедливості в житті їхніх членів. Багато культур мають традиції, подібні до Золотого правила Поводься з іншими так, якого поводження ти хотів би для себе. Кодекс Гамурабі, Біблія та Коран три най старіших письмових джерела, які говорять про права та обовязки людей.
Вже в часи гомерівської Греції (кінець XI тисячоріччя до н.е.) елліни оперують такими поняттями як дике (правда, справедливість) і номос (закон). Божественна за своєю природою справедливість виступала як обєктивна підстава і правовий критерій. Положення про єдині корені й основи справедливості і закону Гесіод (VII ст. до н.е.) зображує у своїх поемах Теогонія і Праці і дні таким чином: Справедливість (Дике) і Благозаконіє (Євномія) дві сестри-богині, дочки верховного бога Зевса і богині правосуддя Феміди. Справедливість протиставиться силі і насильству.
Хоча боротьба за реалізацію прав людини сягає давнини, юридична кодифікація індивідуальних прав має своїх конкретних попередників в особах Магна карта (1215 р.), Англійського білля про права (1689 р.), Французької декларації прав людини (1789 р.) Білля про права США (1791 р.) і Декларації незалежності Томаса Джеферсона.
У XIX XX ст. концепція прав людини реалізується в рамках міжнародного права. Загальнолюдські цінності, споконвічна мрія людини про свободу, справедливість і рівність починають втілюватися в практику реального життя. У 1906 р. у Берні були прийняті перші міжнародні акти про захист праці.
Гаазькими конвенціями 1889 р. і 1907 р. передбачався захист особистості у випадку військових конфліктів.
У 1919 р. створена перша міжнародна організація Ліга націй.
У 1945 р. була створена Організація Обєднаних Націй (ООН). Члени новоствореної організації зібралися у Сан-Франциско та погодилися працювати для поширення поваги прав людини для всіх. Комісія з прав людини на чолі з Елеонор Рузвельт розробила комплекс основних положень щодо людських прав, які б відносились до кожної людини.
10 грудня 1948 р. була прийнята Загальна декларація прав людини. Цей день відзначається у всьому світі як День прав людини. Сила декларації в тому, що в ній уперше комплексно сформульовані всі основні права і свободи та обґрунтовується необхідність їхнього захисту.
Пізніше, в 1966 р., члени ООН підписали два документи:
Міжнародний протокол економічних, соціальних та культурних прав;
Міжнародний протокол громадянських та політичних прав.
Разом вони утворили Міжнародний білль про права.
Інші важливі конвенції були прийняті в розвиток Законодавства прав людини:
Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965 р.)
Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.).
Декларація прав на розвиток (1986 р.)
Конвенція прав людини (20 листопада 1989 р.) Ці документи послужили базою для національних конституцій.
Ці документи послужили базою для національних конституцій.
Права людини поняття, що характеризує правовий статус людини стосовно держави, його можливості і претензії в економічній, соціальній, політичній і культурній сферах… Права людини носять природний і не відчужений характер. Вільне і ефективне здійснення прав людини є однією