Історія, перспективи Конвенції прав людини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
озвивається. Водночас міжнародне право проголошує деякі специфічні дитячі громадянські права, зокрема право дитини на індивідуальність, забороняє протизаконне втручання в цю сферу (стаття 8 Конвенції).
На сьогодні Україна як правова держава є учасницею міжнародних договорів і угод, спрямованих на захист і гарантування прав та інтересів людини, на досягнення її повного добробуту. В законотворчій діяльності з особливого захисту, підтримки і допомоги дітям Україна виходить з гуманістичних принципів і вимог Конвенції про права дитини.
За останні роки конкретна законодавча та нормативна діяльність в Україні була спрямована на те, щоб реально поліпшити становище дітей, максимально реалізувати положення Конвенції ООН про права дитини.
Так, прийнятий новий Сімейний Кодекс України (10.01.2002 р.), закони України Про органи й служби у справах неповнолітніх і спеціальні підліткові заклади для неповнолітніх (24.01.1995 р.), Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні (05.02.1993 р.), Про охорону дитинства (26.04.2001 р.), Декларація Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні (15.12.1992 р.), Положення Про Всеукраїнську міжвідомчу координаційно-методичну раду з правової освіти населення України (29.05.1995 р.).
Однак з наведеного переліку документів прийнято лише кілька важливих законів, що потребують змін і доповнень у галузі забезпечення інтересів і прав дитини, відповідно до міжнародних правових зобовязань Про охорону дитинства (26.04.2001 р.); Про соціальну роботу з дітьми та молоддю (26.06.2001 р.).
Згадані закони відразу не вирішать проблеми соціально-правового захисту учнів. Водночас у кожному з цих документів є такі аспекти, які можуть повноцінно діяти, підсилені додатковими актами, положеннями тощо, хоча всі вони, безперечно, базуються на міжнародних стандартах і статтях чинного в Україні законодавства.
Так, скажемо, Закон України Про охорону дитинства (26.04.2001 р.) вперше дає визначення та визнання існування в Україні бездоглядних дітей, дітей-інвалідів, дітей-біженців, а також неповної, багатодітної і прийомної сім`ї.
У Декларації Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні (Закон України від 15.12.1992 р.) визначаються мета, завдання, принципи, сутність, значення, головні напрями та механізми формування і реалізації державної політики на сучасному етапі розвитку України..
Державна національна програма Освіта (Україна XXI століття). Закон України Про освіту, прийнятий у 1991 р., закріпив право дитини на освіту, проголошене у Конвенції про права дитини (ст.. 28, 29), Міжнародному пакті про економічні та соціальні права та інших законодавчих актах, дав основу і принципи, і передбачив державні стандарти освіти.
Національна програма Діти України (18.01.1996 р.), Закон України Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні (05.02.1993 р.), Закон України Про професійно-технічну освіту (04.02.1998 р.).
У ході аналізу Законодавчих документів ми виявили, що українське законодавство дає підстави стверджувати, що стосовно дітей воно базується на гуманних принципах, закріплених у Конвенції про права дитини та інших міжнародних актах. Але слід зазначити, що є і відхилення. Наприклад, не враховано важливі складові права на освіту, а саме: зобовязання держави вжити заходів щодо сприяння систематичному відвідуванню навчальних закладів і зниження кількості учнів, які залишили його (п. 1 ст. 28). Відсутність такої норми та відповідної контролюючої діяльності органів освіти є однією з причин такого, що значна частина випускників 9-х класів одержують лише довідку про закінчення неповної середньої школи. Звідси й поява негативних соціальних наслідків після досягнення 15 років діти нерідко залишаються без догляду, освіти і роботи (2, ст. 4647).
Ситуація в соціально-правовій сфері охорони дитинства в України потребує історичних змін, оскільки ще не врегульований чіткий механізм забезпечення реалізації та контролю за виконанням окремих норм законодавства про права дитини щодо загального поліпшення становища дітей, захисту їхніх інтересів, охорони здоровя, розвитку, навчання.
Десять принципів скорочений текст з Декларації про прав дитини ООН (1959)
- Усі діти, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших поглядів, національного або соціального походження, майнового статусу, народження чи іншого, мають права, що містяться в Декларації прав дитини 1959 року.
- Дитина повинна користуватися особливим захистом, і їй повинні надаватися всі можливості і сприятливі умови для фізичного, психічного, морального, духовного та соціального розвитку.
- Дитина повинна мати право на імя та національність.
- Дитина повинна мати право на необхідне харчування, житло та медичне обслуговування.
- Діти, які мають фізичні вади, розумове відставання чи соціальні труднощі, повинні мати особливу увагу, навчання та лікування.
- Діти повинні рости в сімї. Суспільство й уряд повинні забезпечити дітей, які не мають батьків, всіма необхідними умовами і підтримкою.
- У дитини є право на безкоштовну обовязкову освіту. Дитина також повинна мати можливість відпочивати і гратися.
- Діти повинні бути завжди першими серед тих, кому необхідно надати підтримку і допомогу.
- Дитина повинна бути захищена від усіх проявів зневажання, жорстокості й експлуатації. Забороняється дитяча п?/p>