Історія театрів Санкт-Петербурга
Контрольная работа - Культура и искусство
Другие контрольные работы по предмету Культура и искусство
мітив репертуар і списки діячів мистецтва, що притягалися, : В. Соловйова, С. Радлова, М. Крокувала, А. Головина, М. Добужинского, О. Книппер, Ф. Шаляпина. Почалися репетиції і пройшли пробні представлення в залах музею. Проте у кінці травня 1919 року було вирішено відкласти відкриття сезону у звязку з необхідністю відгородити театр від музейних експозицій живопису. На цьому ідея відродження театру затихнула.
С1927 року приміщення театру почали використовувати, як лекторій музею Ермітажу. У 1932 - 1935 роках на сцені театру проходили "тематичні концерти" під керівництвом З Гинзбурга. У них брали участь оперні солісти, музиканти, артисти балету. На концертах демонстрували французьку і німецьку музику, розповідали про творчість Паганіні, Вагнера, Перголези, показували європейські танці XVI - XVII віків. Лекції - концерти мали постійний успіх у публіки, але були руйнівні для Ермітажу, і тому припинили своє існування.
Відтоді театр перестав використовуватися по своєму прямому призначенню. Тут читалися лекції з історії мистецтва, проводилися наукові конференції і засідання. Усі підсобні приміщення театру були зайняті науковими відділами, службами і лабораторіями. Проте від непрофільного використання вентиляція, повітряне опалювання, конструкції сцени і самої будівлі почали руйнуватися, і на початок 80-х постало питання про виселення співробітників і закриття приміщень.
У звязку з цим було прийнято рішення провести повну реконструкцію і реставрацію усієї будівлі. Для цього урядом були виділені кошти Державному Ермітажу і увязнений контракт з фінською будівельною фірмою "Пуолиматка". Реставраційні Роботи в залі театру і в розташованих під ним залах Петрівського палацу провели майстерні музею. Були відновлені і відреставровані обробка залу, ряди крісел, стеля, системи освітлення і акустики. Додатково змонтували сучасне сценічне устаткування, система синхронного перекладу (до 5 мов одночасно), кіноустановка з апаратурою зворотної проекції, звукопідсилюючі і світлові установки з компютерним управлінням. Основні роботи були завершені до 1989 року.
Третя частина. 7 січня 1991 року Ермітажний театр знову розкрив свої двері перед публікою. Продовжив роботу лекторій музею, знову проводяться наукові конференції, семінари, симпозіуми.
В той же час, сцена Ермітажного театру стала одним з наймодніших майданчиків Санкт-Петербургу. На ній був проведений фестиваль "Скрипка Паганіні в Ермітажі", на якому відомий скрипаль С. Стадлер виконав класичні твори на скрипці Паганіні, спеціально доставленій з Генуї. Тут же відбувся фестиваль, присвячений 100-річчю фінського композитора Я. Сибелиуса, "Повернення легенди". 1 січня 1995 року з Ермітажного театру транслювалися на весь світ виступи М. Ростроповича в програмі "Симфонія світу". На сцені театру пройшли ряд чудових премєр, серед яких "Борис Годунов" М. Мусоргського в постановці Театру камерної опери Санкт-Петербургу, "Соломія" Р. Штрауса, представлена у виконанні солістів, хору і оркестру Маріїнського театру. Постійно проходять концерти випускників Академії балету ім. А.Я.Вагановой. Стали традицією виступу Оркестру Державного Ермітажу.
Зараз, в театральний сезон в Ермітажному театрі практично щодня проводяться оперні спектаклі і концерти артистів балету. Часто виступають зі своїми постановками трупи Маріїнського, Александринського театрів, театру "Санктъ-Петербургъ опера". Серед глядачів багато іноземних гостей нашого міста. Та все ж для відтворення минулої слави театр чекає свою власну трупу і свій власний неповторний репертуар.
3 Маріїнський Державний академічний театр опери і балету
Історія трупи Маріїнського театру починається в 1783 році, коли в Петербурзі був побудований Великий театр (зараз в цій будівлі консерваторія).
У 18 столітті в Петербурзі зявилася площа Карусель. Так називалося те, що любиться придворному суспільству театралізована кінна вистава. На цій же площі проходили народні гуляння і стояла непоказна деревяна будівля з сценою, де виступали драматичні артисти, трупа італійської опери за участю учнів Петербурзької танцювальної школи.
На місці деревяної будівлі, за наказом Катерини Другої, був побудований Великий (Камяний) театр для створення придворного театру. Нова будівля, за словами сучасників, своєю пишністю і пишнотою перевершував кращі європейські театри. Його відкриття відбулося в 1783 році оперою Дж. Паизиелло "Світ місяця", площа Карусель назвали Театральною. Придворний театр виступав тут до середини 19 віків, трупа обєднувала як музичних, так і драматичних артистів.
Перший час в репертуарі були, в основному, італійські опери, але потім стали зявлятися і твори російських композиторів : "Орфей" і "Ямщики на підставі" Е. Фомина, "Мірошник - чаклун, обманщик і сват" М. Соколовского, "Нещастя від карети" В. Пашкевича. В цей час йшло формування російської школи виконання опери і балету, становлення свого стилю.
У кінці 18 - початку 19 віків на сцені Великого виступали видатні оперні виконавці: Н. Семенова, Я. Горобців, А. Пономарев, А. Рамазанов, П. Злов, Е. Сандунова, П. Булахов; і артисти балету И. Вальберх, Е. Колосова, А. Истомина, А. Глушковский, Н. Гольц, А. Новицкая і інші.
До початку 19 віків театр грав значну роль в культурному житті столиці. Оперна і балетна трупа стали самостійними колективами, а в 1803 році драматична трупа відокремилася від музичних.
У той час оперною