Історія розвитку юридичної психології та структура злочинних груп
Контрольная работа - Психология
Другие контрольные работы по предмету Психология
сихологічні проблеми профілактики правопорушень, а й питання психології особистості правопорушника, психології судочинства, правомірної поведінки, професіограм і психограм юридичних професій тощо.
Розширяється горизонт психологічних досліджень та сфер практичного застосування їх результатів у практичній юриспруденції. Виявляється тенденція використання психологічних знань для забезпечення виконання завдань цивільного судочинства, профілактики адміністративних правопорушень, а також їх застосування в законотворчому процесі. Позитивні зміни спостерігаються також в організації наукових дослідженьостанніми роками визначилося прагнення до координації наукових досліджень, кооперації з науковими пошуками у суміжних сферах соціології, педагогіці, медицині. Вказані процеси свідчать про вихід юридичної психології в Україні на новий етап розвитку.
Юридична психологія в Україні сьогодні представлена такими основними напрямами:
1) кримінальна психологія психологічні закономірності формування антисуспільної спрямованості особистості, мотивів вчинення злочинів, особливості виникнення і динаміки протиправних установок поведінки; психологія формування та розвитку злочинних груп (натовпу) тощо;
2) психологія процесуальної (слідчої, судової, адвокатської та ін.) і непроцесуальної (оперативно-розшукової, управлінської та ін.) діяльності психологічні засади розкриття і розслідування злочинів;
3) пенітенціарна психологія психологічні закономірності динаміки осо-бистості у процесі відбування покарання, у тому числі у місцях позбавлення волі, особливості формування і функціонування мікрогруп засуджених;
4) правова психологія психологічні аспекти правотворчості і змісту права, загальної і спеціальної превенції закону, його впливу на формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та субєктів правовідносин;
5) психологія юридичної праціпсихологічні аспекти професійного психологічного відбору, психологічного супроводження оперативно-службових заходів, психологічної підготовки фахівців для здійснення юридичної діяльності;
6) судово-психологічна експертиза та інші форми використання спеціальних психологічних знань в юрисдикційному процесі (кримінальному, цивільному, адміністративному).
Зазначені напрями юридичної психології повязані між собою спільністю психологічного змісту соціально-правових реалій, що становлять інтегровану схему. Будь-який інший підхід або вступає у протиріччя з самим собою, приписуючи юридичній психології напрями, не сумісні з правом, або ж характеризується недостатнім рівнем розгляду її юридичних аспектів.
Завдання 2. Психологічні особливості та структура злочинних груп
З позицій психології, злочинна група це неформальне антисуспільне обєднання осіб для спільного вчинення злочинів, що є єдиним, особливим субєктом діяльності. Саме спільність вчинення злочинів певного виду (корисливих, корисливо-насильницьких, насильницьких) головне, заради чого існує злочинна група. У цьому визначенні наявні такі кваліфікаційні ознаки:
1) мала неформальна група, тобто нечисленна за складом спільність людей, стосунки у якій офіційно не регулюються, підтримується безпосередній особистий контакт між учасниками;
2) обєднання учасників відбувається завдяки спільній злочинній діяльності;
3) взаємодія учасників групи організована (від ситуативних груп, де групові структури ледве визначені, до складноструктурованих, де існують багатоманітні та багатопланові функціональні та психологічні взаємозвязки);
4) група є єдиним особливим субєктом діяльності тобто кожен учасник робить свій внесок відповідно до координації та розподілу ролей з одного боку, до кожного предявляються певні вимоги з іншого. Такі вимоги можна умовно поділити на загальні (здійснювати протизаконні дії, беззастережно дотримуватись норм, що склалися в групі, та субординації) й часткові (обачливість у поведінці, здібності та досвід вчинення злочинів, наявність певних особистісних властивостей).
Причини обєднання декількох осіб у злочинну групу:
а) неможливість вчинити самому чи складність одноосібної реалізації злочину;
б) особисті неформальні звязки і стосунки учасників у минулому за наявності антисуспільної спрямованості одного чи декількох із них;
в) спільність інтересів та соціальних установок учасників групи;
г) цілеспрямований вплив осіб, які мають антисуспільну спрямованість та/чи злочинний досвід.
Злочинні групи достатньо часто формуються на основі неформальних обєднань у сфері побутового спілкування (за місцем проживання), що виникають завдяки симпатіям, емоційній привабливості, спільності поглядів та інтересів і т. ін. Єдність та цілісність групи при цьому забезпечується внутрішньою ізоляцією та страхом викриття, протиставленням суспільству і зростанням ймовірності кримі-нального покарання, круговою порукою і острахом розправи при недотриманні взятих зобовязань.
Злочинна група може також спеціально створюватися особами, які мають антисуспільну спрямованість та/чи злочинний досвід. Довірливі стосунки базуються на спільному відбуванні покарання в УВП, злочинних звязках, вчинених у минулому злочинах та ін. У даному випадку мають місце прояви антисуспільної установки та готовності до злочинної діяльності всіх учасників.
Узагальнення матеріалів літературних першоджерел та практики діяль?/p>