Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
ВСТУП
Світ знає багато шедеврів паркового ландшафтного мистецтва, і треба взяти на себе велику сміливість, щоб сказати про той чи інший парк: оце неперевершений, найкращій парк світу! Але, розповідаючи про деякі парки України, які безперечно посідають у цьому ряді, одне з перших місць, ми можемо с певністю твердити: рідко який витвір паркової архітектури, позмагається с такою кількістю легенд, та романтичних історій. І ці легенди розкриваються лише перед тими, хто вміє бачити і хоче слухати.
Важливим показником загальної культури і моралі суспільства є його ставлення до навколишнього середовища, його турбота про збереження природи і відновлення її ресурсів. Пізнаючи природу, спілкуючи з нею, люди глибше починають розуміти самих себе, виявляючи у собі багатющі резерви фізичних і духовних сил, дістаючи нові імпульси до творчості. Саме природа є тією основою, на якій формується в особи почуття прекрасного, відчуття простору і часу.
Ще за часів Київської Русі словяни змінювали різні природні обєкти, що знаходились на території храмів. Заповідні гаї називалися в них “божеліссям”, “праведним лісом”, “святибором”. В священних гаях заборонялося рубати дерева, ламати гілки, косити траву. В неналежний час туди навіть заборонялося ходити. У ті часи така заборона називалася - заповіданням. Заповідання проголошувалося урочисто, перед великими зібраннями людей. Лісові урочища обходили із священиками й образами, свяченою водою і молитвами, оголошуючи заборону рубати дерева кілька років. Старі дерева часто обносилися огорожею, і за огорожу міг заходити тільки жрець. Крім лісових гаїв, у словян заповідними вважалися деякі озера, річки, великі валуни, вигадливі камені і гори.
Корисну роль у збереженні лісів відіграли монастирі, при яких вони ретельно охоронялися і подекуди збереглися до наших днів, ставши основою деяких сучасних заповідників, парків, заказників...
На кінець ХХ століття природно-заповідний фонд України включав 3 біосферних і 14 природних заповідників, 7 національних парків і 6596 заказників, памяток природи, ботанічних садів, зоологічних і дендрологічних парків, парків-памяток та ін.
Саме тому з давніх часів в Україні і в усьому світі люди старались берегти природу. І для цього вони створювали і охороняли різні території. Одними з яких в Україні в наш час є „Олександрія”, „Софіївка”, „Карпатський” і „Шатцький” парки та ін.
ГОЛОСІЇВ: Тут сосни, мов співучі рими
Цілують хмарну вись дерева
І хилять крони до води.
Чомусь у пору вересневу
Завжди приходжу я сюди.
Тут сосни, мов співучі рими,
Вплелись у тихі вечори.
Тут вірші Рильського Максима
Читають вербам явори.
Ще в сиву давнину в Голосієві селилися люди. Свого часу ця місцевість належала Києво-Печерській Лаврі. У першій половині XVII ст. Київський митрополит Петро Могила заснував тут монастир, так званий скит, який став дачною резиденцією церковної знаті.
У XVIII ст. на території цього великого лаврського господарства заклали прекрасний сад, який став в майбутньому парком з стародавньої монастирської оселі в лісі зявилося двоє селищ із прекрасними
садками та пасіками Велика й Мала Горіхуватки.
Звідки ж виникла назва місцевості Голосіїв? Є дві легенди. За першою тут, у лісових хащах, під час татарської навали ховався київський люд. З болем спостерігаючи, як палають їхні оселі, жителі міста в розпачі голосили, оплакували загибель близьких. Звідси й назва - Голосіїв.
За іншим переказом, ця назва походить від слів “голий” і “сіяти”. Очевидно, йдеться про культурні насадження, які були “посіяні на голому місті” серед дикого лісу під час заснування тут літньої резиденції київських митрополитів.
Перша згадка про Голосіїв як володіння Києво-Печерської лаври датується 1541 роком. У грамоті царя Петра Олексійовича за 1720-й значиться “Голосіїв ґрунт”. В опису Київського намісництва 17701780 років зафіксована слобідка при Голосіївському монастирі. Вже у XVІII-XIX століттях вживаються в документах назви “хутір Яровці, він же називаємий Голосіївський і Палатницький”.
Під час політичних заворушень на початку XX століття Голосіїв не раз ставав місцем нелегальних зборів робітників Києва.
У жовтні 1918-го 430 десятину в Голосіївській лісній дачі передали Українській науковій академії під парк і ботанічний сад. І лише 80 років тому, в 1923 році Голосіївський хутір увійшов до складу Києва.
У 1925-31 рр. на мальовничих пагорбах Голосієва збудували великий комплекс споруд сільськогосподарських інститутів (нині Національний аграрний університет), загальною протяжністю майже на кілометр. Автор проекту архітектор Д.Дяченко відтворив у цих будівлях характерні для кінця XVII і початку XVIII ст. форми українського бароко. Зодчий надав архітектурним формам споруди національного колориту.
У роки Другої світової війни в Голосієві пролягала перша лінія Київської оборони.
У 1956-58 рр. вздовж проспекту 40-річчя Жовтня на базі величезного лісового масиву в Голосієві був впорядкований парк культури і відпочинку, якому 1964 року надали імя видатного українського письменника М.Т.Рильського.
Сьогодні Голосіївський парк один з найбільших лісопарків культури і відпочинку із спортивним комплексом, зеленим театром, бібліотекою, атракціонами, дитячим майданчиком, турбазою, човновою станцією. Композиційну основу парку ?/p>