Історія економічних учень
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ів складався із двох частин:
первісних авансів (основний капітал) в сумі 10 млрд ліврів, які використовуються протягом 10 років, щорічно десята частина (1 млрд ліврів) вноситься у вартість річного продукту;- щорічних авансів (оборотний капітал) у сумі 2 млрд ліврів, які використовуються на придбання сировини, оплату праці всіх робітників сільськогосподарського виробництва тощо. Ця частина капіталу споживається впродовж одного року, повністю переносить свою вартість на виготовлений продукт і відшкодовується.За підрахунками Ф. Кене, щорічні сукупні витрати основного і оборотного капіталів продуктивного класу (фермерів) становлять 3 млрд ліврів (1 + 2). Додавши до них вартість „чистого продукту у сумі 2 млрд ліврів, отримав вартість річного продукту фермерських господарств у сумі 5 млрд ліврів (3 + 2). За своєю натуральною формою це:
насіння у сумі 1 млрд. ліврів і продовольство для власного споживання фермерів також на 1 млрд ліврів, які потрібні для відшкодування оборотного капіталу;
продовольство для обміну у сумі 2 млрд ліврів;- сировина для промисловості у сумі 1 млрд ліврів.
Ф. Кене окремо порахував також вартість продукту, створеного „безплідним класом, який становив 2 млрд ліврів. За натуральною формою це - різні промислові вироби. Разом вартість сукупного суспільного продукту становила 7 млрд ліврів (5 + 2).Увесь процес відтворення у загальному виді був представлений у вигляді пяти актів. В тих актах аналізуються дії трьох учасників процесу відтворення:
землевласники, маючи доходи у сумі 2 млрд ліврів (рента, отримана за попередній рік), купують у фермерів продовольство на 1 млрд ліврів і у „безплідного класу - промислові вироби на другий млрд. ліврів;- клас „безплідних, отримавши від продажу промислових виробів гроші у сумі 2 млрд ліврів, купує у фермерів необхідне для життя продовольство на 1 млрд ліврів, і сировину, потрібну для продовження промислового виробництва - також на 1 млрд ліврів;- фермери 5 млрд ліврів (вартість річного продукту, отриманого від господарської діяльності), використовують таким чином. Купують на 1 млрд ліврів у „безплідного класу різні промислові вироби, зокрема знаряддя праці для початку нового виробництва. Виплачують землевласникам ренту у сумі 2 млрд ліврів. Останню частину чистого річного продукту у сумі 2 млрд ліврів залишають для себе на насіння (1 млрд. ліврів) і харчування (1 млрд ліврів).
Схема кругообігу багатства подана на рис
Схема відтворення всього сукупного продукту, незважаючи на деяку обмеженість і недосконалість, є значним внеском у розвиток класичної економічної теорії.
Фізіократичні ідеї Ф. Кене набули подальшого розвитку у працях його послідовників, серед яких варто особливо відзначити Анна Тюрго.
економічний школа сукупний продукт
3. Економічні погляди А. Тюрго
Анн Робер Жак Тюрго (1727 - 1781) - державний діяч, філософ-просвітник, видатний французький економіст-фізіократ. Народився в Нормандії у багатій дворянській родині. Закінчив теологічний факультет Сорбонни, але відмовився від церковної карєри. Знав шість мов, вивчав філософію, політичну економію та інші науки.Філософський світогляд А. Тюрго сформувався під впливом прогресивних ідей просвітників Д. Дідро, Ж.-ДАламбера та інших - співробітників і авторів „Енциклопедії. Свої економічні ідеї вчений виклав у таких працях як „Похвальне слово Венсану де Гурне (1759), Роздуми про створення і розподіл багатства (1766), „Листи про свободу торгівлі зерном (1770), „Цінність та гроші (1769) та ін.. У своїх працях Анн Тюрго:
відстоював принципи свободи економічної діяльності, засуджував політику протекціонізму;
землеробство визнавав джерелом додаткового продукту, а землеробську працю - єдиною продуктивною працею, тому що тільки вона створює „чистий продукт;
критикував теорію трудової вартості, започаткував основи теорії цінності. У пошуках абсолютної ціни А. Тюрго виходить на „природну ціну як відносну величину, яка немає внутрішньої субстанції і визначається на основі субєктивних оцінок корисності блага продавцем і покупцем. При цьому вчений підкреслював, що власна оцінка корисності блага дозволяє учасникам обміну отримувати більше, ніж вони віддають. Отже, ідея корисності як субстанція цінності була висунена майже за 100 років до виникнення маржиналізму;
розрізняв субєктивну і обєктивну цінності блага. Субєктивна цінність визнається оцінкою блага її власником, а обєктивна - ринком і залежить від співвідношення попиту та пропозиції;
першим зробив спробу сформулювати закон спадної родючості ґрунтів. Згідно з цим законом зростання витрат праці (капіталу) на землі призводить до того, що кожна наступна одиниця праці виявляється менш продуктивною;
- висунув більш зріле тлумачення класової структури суспільства, поділів продуктивний і „безплідний класи на дві групи: підприємців, які є власниками засобів виробництва і здійснюють вкладення капіталу для отримання прибутків та найманих робітників, які продають свою працю і живуть на отриману заробітну плату;
у перше показав різницю між грошима і капіталом. Капітал на відміну від грошей приносить дохід, який розпадається на дві частини. Перша частина слугує для відшкодування витрат, повязаних зі створенням продуктів, у тому числі і на оплату праці робітників. Друга - є прибутком на капітал і земельною рентою;
визнав прибуток не тільки частиною земельної ренти, а і особливою формою доходу, винагородою підприємцям за їх виробничі турботи, працю