Історія дослідження Ольвійського полісу за археологічними даними
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
та про наявність в Ольвії кваліфікованих майстрів-каменярів. Свого розвитку досягає санітарний благоустрій міста. Під вимостками вулиць часто робилися водозливи, які відводили господарські та атмосферні води від житлових будинків до поглинаючих колодязів чи за межі міста.
Однак це був нетривалий розквіт, який закінчився близько сер. - др. пол. III ст.., у звязку з економічною кризою. Занепад міста виразніше простежується на центральному теменосі та в житловому будівництві. У І ст. до н.е. нове будівництво цілком припиняється. Місто вже на момент гетської навали під проводом Буребісти у сер. І ст. до н.е. було в жалюгідному стані: розібрані для ремонту оборонних стін святилища, та згарища в житлових кварталах не тільки на околицях, а й у центрі.
2.4 Греко-римський та постантичний періоди
Після нападу тавроскіфів і перемоги над ними в Ольвії, від сер. ІІ до 30рр. ІІІ ст. розміщується римська залога з воїнів 1-го Італійського, У-го Македонського та ХІ-го Клавдієвого легіонів. Місто вступає у фазу максимального економічного розвитку. На городищах розгортається не тільки цивільне, а й фортифікаційне будівництво. Поселення територіально охоплюють усю колишню сільську округу, хоча їх менше. Схема розташування городищ була певна захисна стратегічна система. У самій Ольвії в південній третині Верхнього міста зводиться римська цитадель. Від неї розкопані залишки куртин, башт. Як у Верхньому, так і в Нижньому місті забудовуються господарські передмістя. Тут розташовуються приміщення: господарські споруди, випалювальні печі, виноробні, загони для худоби. В цей час в Ольвії зводяться храми Серапіса та Ісіди, Асклепія, Гігієї та Посейдона, гімнасій, лазня, відбудовуються портики храмів. Така будівельна діяльність стала можливою за умови економічного піднесення.
Розвивається хліборобство, яке, судячи з наявності великих зерносховищ, мало товарний характер. Розвивалося тваринництво, де на першому місті був бик свійський, на другому - дрібна рогата худоба, потім коні, свині. Набуває поширення виноградарство та виноробство
Широкого розмаху набуває торгівля. Торгівля в цей час велася з багатьма центрами Причорноморя, зокрема Південного, з Подунавям, античними містами Малої Азії, Александрією. В основі культурних традицій населення, як і раніше, залишалися еллінські звичаї. Це простежується насамперед у матеріальній культурі, зокрема в побуті, будівництві, але відбуваються певні зміни.
В архітектурі - поява нової техніки будівництва, конструкцій і матеріалів: склепінь, випаленої цегли, вапнякових розчинів, мармурових облицювальних плиток, архітектурних деталей для оздоблення інтерєрів тощо. Дещо інша картина простежується в керамічному комплексі. Тут, як і в інших грецьких містах, відбувається зміна асортименту посуду, збіднення типів, але разом з тим і поява нових: у столовому посуді, керамічній тарі, світильниках, курильницях. [5,c.166]
У другій половині II - на початку III ст. й особливо за часів перебування Ольвії в складі Нижньої Мезії зовнішня ситуація стабілізувалася, що сприяло розквіту економіки. Але вже з другого десятиріччя III ст. в Північно-Західному Причорноморї починаються поступові зміни, викликані, зокрема, масовими вторгненнями варварів. Одне з них - нашестя в 214 р. карпів У 30-і роки III ст. під час першого походу північно-причорноморських племен проти Риму була зруйнована й Ольвія.
Невдовзі після нашестя готів у 235 р. місто швидко відбудовується, це повязано з діями імператора Проба (276-282 рр.), який підпорядкував, та частково прийняв у союз усі готські народи і в 280 р. розселив на спустошених землях Подунавя бастардів та інших варварів. Звичайно, крім сільського господарства, жителі Ольвії продовжували займатися ремеслами і торгівлею. Але втрата великої хори і неспокійна ситуація в Степу не могли не спричинити в третій чверті III ст. поступового занепаду. Ольвія зазнала ще однієї навали під час походу готів у 269-270 рр. Після цих подій, які завершилися другим готським нашестям, жителі Ольвії на деякий час, можливо, навіть покидають місто. А це фактично свідчить і про завмирання торговельної діяльності.[6,c. 40]Ольвія в ост. чверті ІІІ ст. - сер. ІV ст.. вступає в останній період свого існування. На цьому етапі бракує будь-яких ознак існування держави, немає власного карбування монети, немає великої хори. Оборонні споруди, зокрема цитаделі, навряд чи могли функціонувати. Значно розширюються господарські передмістя, особливо в нижній частині Ольвії, життя на городищах великої хори попередніх часів не відновлюється. Життя на городищах великої хори попередніх часів не відновлюється. тому жодної знахідки, яку можна було б датувати бодай останньою чвертю IV ст., не зафіксовано.
Висновки
Розглянувши найбільш вагомих вчених археологів, які займалися вивченням Ольвії, хочу зауважити, що вони принесли величезний вклад у вивчення держави, яка була однією з ланок існування античних держав у Північному Причорноморї. Без вивчення якої-небудь ланки, може порушитися вся система знань про античні часи.
Дослідивши історію ольвійського полісу, можна стверджувати, що Ольвія була заснована вихідцями з Мілету, на правому березі Бузького лиману за 35 км від сучасного м. Миколаїва, близько середини VI ст. до н.е. і проіснувала майже ціле тисячоліття. Широкі культурні та торгівельні звязки з античними центрами призвели до того, що Ольвія була добре відома в античному світі, та очевидно входила до Афінського морського союзу в другій п