Історіософські новації ХІХ ст.

Контрольная работа - История

Другие контрольные работы по предмету История

лише тоді, коли в ній утвердилась генетична теорія.

Найважливішим елементом творчої лабораторії дослідника, на думку Бернгейма, с реконструкція історичного матеріалу, досягнення обєктивної картини минулого. Барєром на цьому шляху є подолання субєктивізму, який частково можна ліквідувати правильною критикою та інтерпретацією джерел і допоміжним засобом, так званим відносним масштабом: Ми маємо можливість виміряти і оцінити окремі події за масштабом їх власної еволюції, задаючи собі запитання: як відносяться окремі моменти до результату, чи відповідають застосовані засоби бажаній меті, а останні - фактично досягнутим результатам.

Власне це уже відома вимога визнання історичного факту за його наслідками для наступних подій попри особисте сприйняття цього факту дослідником.

Складовими частинами реконструкції є:

а) комбінація окремих фактів;

б) репродукція фактів у їх звязку;

в) конструкція психічних факторів;

г) конструкція фізичних факторів;

д) конструкція культурних факторів.

На основі теорії В. Вундта побудував свою Методологію історії професор Новоросійського університету Є. Щепкін. На його думку, відповідний розділ Логіки Вундта є неперевершеним у спробах розробки логіки історії. Завданням історії для Щепкіна було виявлення в подіях дій психологічних законів. Можливість таких законів для вченого базується, по-перше, на існуванні загальнообовязкових психологічних законів, по-друге, на особливостях генетичного пояснення в історії, яке полягає не в тому, щоб передбачити наступні події на основі сучасних подій, а в тому, щоб відшукати психологічні причини цих подій у минулому.

Психологізм у тлумаченні історичних подій і явищ дав новий поштовх для розвитку теоретичного осмислення історії як вияву людського духу. Обумовленість історичного розвитку особливостями індивідуальної і колективної психіки, цілеспрямованістю, яка дає напрямок і поштовх для людської діяльності, створювали досить міцне підґрунтя для розуміння і пізнання історичного процесу. Водночас це неминуче призводило до реанімації ідеалізму. В епістемології центральними стали проблеми причинності.

Література

 

  1. Бернгейм Э. Введение в историческую науку. М., 1956;
  2. Философия истории, её история и задачи. М., 1979.
  3. Бокль Г. История цивилизации в Англии. Т. 1-2. Спб., 1963-64.
  4. Вундт В. Система философии. Спб., 1986.
  5. КонтО. Курс положительной философии. Т. 1-2. Спб., 1899-1900.
  6. Маркс К. До критики політичної економії // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. 2-е вид. Т. 13.
  7. Спенсер Г. Основные начала. Спб., 1997.