Історіософські новації ХІХ ст.
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
лише тоді, коли в ній утвердилась генетична теорія.
Найважливішим елементом творчої лабораторії дослідника, на думку Бернгейма, с реконструкція історичного матеріалу, досягнення обєктивної картини минулого. Барєром на цьому шляху є подолання субєктивізму, який частково можна ліквідувати правильною критикою та інтерпретацією джерел і допоміжним засобом, так званим відносним масштабом: Ми маємо можливість виміряти і оцінити окремі події за масштабом їх власної еволюції, задаючи собі запитання: як відносяться окремі моменти до результату, чи відповідають застосовані засоби бажаній меті, а останні - фактично досягнутим результатам.
Власне це уже відома вимога визнання історичного факту за його наслідками для наступних подій попри особисте сприйняття цього факту дослідником.
Складовими частинами реконструкції є:
а) комбінація окремих фактів;
б) репродукція фактів у їх звязку;
в) конструкція психічних факторів;
г) конструкція фізичних факторів;
д) конструкція культурних факторів.
На основі теорії В. Вундта побудував свою Методологію історії професор Новоросійського університету Є. Щепкін. На його думку, відповідний розділ Логіки Вундта є неперевершеним у спробах розробки логіки історії. Завданням історії для Щепкіна було виявлення в подіях дій психологічних законів. Можливість таких законів для вченого базується, по-перше, на існуванні загальнообовязкових психологічних законів, по-друге, на особливостях генетичного пояснення в історії, яке полягає не в тому, щоб передбачити наступні події на основі сучасних подій, а в тому, щоб відшукати психологічні причини цих подій у минулому.
Психологізм у тлумаченні історичних подій і явищ дав новий поштовх для розвитку теоретичного осмислення історії як вияву людського духу. Обумовленість історичного розвитку особливостями індивідуальної і колективної психіки, цілеспрямованістю, яка дає напрямок і поштовх для людської діяльності, створювали досить міцне підґрунтя для розуміння і пізнання історичного процесу. Водночас це неминуче призводило до реанімації ідеалізму. В епістемології центральними стали проблеми причинності.
Література
- Бернгейм Э. Введение в историческую науку. М., 1956;
- Философия истории, её история и задачи. М., 1979.
- Бокль Г. История цивилизации в Англии. Т. 1-2. Спб., 1963-64.
- Вундт В. Система философии. Спб., 1986.
- КонтО. Курс положительной философии. Т. 1-2. Спб., 1899-1900.
- Маркс К. До критики політичної економії // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. 2-е вид. Т. 13.
- Спенсер Г. Основные начала. Спб., 1997.