Історико-культурна спадщина Криму часів античності і середньовіччя та її використання у туризмі
Курсовой проект - Туризм
Другие курсовые по предмету Туризм
ло до II ст. до н.е. та, на відміну від інших, не пограбоване в давнину. Для людини, що знаходилася в камяній гробниці, і був зведений мавзолей. Звичайно ж скіфи ховали своїх родичів в курганах або склепах. Своїм багатством це поховання нагадувало гробниці великих курганів. Відомий антрополог М.М.Герасимов відновив по черепу зовнішність покійного. Так була знайдена гробниця самого царя Скілура. Його місцезнаходження зайвий раз підтверджує значення Неаполя як економічного та культурного центру пізньоскіфської держави, столиці Малої Скіфії. Порівняно нещодавно над мавзолеєм була зведена башта, що захищає башту від розграбування. Однак в останні роки двері в башту були зламані, так що всередину може потрапити кожен.
Плато, на якому розташоване городище Неаполь Скіфський, є одним з наймогутніших Місць Сили не тільки в Криму, але й на території колишнього СРСР. Сюди приїздять езотерики з різних країн світу в пошуках просвітління. Тут часто можна зустріти групи послідовників різних течій та шкіл, які проводять там свої зібрання. Важко сказати, чим це зумовлено енергетичними показниками самого плато чи спадщиною давніх жителів міста. Скоріш за все, і тим, і другим. Але факт залишається фактом місце тут дуже незвичайне, що і приваблює сюди тисячі туристів з усього світу.
Наступним обєктом дослідження скіфської спадщини на території Кримського півострова є пізньоскіфське поселення перших віків нашої ери Золоте Ярмо. Воно розташоване в Центральному Криму, поблизу с. Дружнє, на схилі Дружньої гори. Памятка, загальною площею не більше 3 га, з південної сторони обмежена глибоким яром, в якому бере початок р. Малий Салгір, зі сходу та заходу виступами скелі, що обривається в долину річки. Золоте Ярмо було відкрите у 1920-х рр. Н.Л.Ернстом, загальні дослідження проводилися Тавро-Скіфською Експедицією у 1950-ті рр. Масштабні розкопки поселення були проведені у 19901991 рр. в рамках експедиції Сімферопольського Держуніверситету. В результаті цієї експедиції відбулася реконструкція етнокультурного складу населення Золотого Ярма. Виходячи з археологічних даних поселення виникло або в епоху пізньої бронзи, або на початку залізного віку. Про це свідчать знахідки уламків ліпних сосудів, що безперечно належать до кизил-кобинської культури (VIIIII ст. до н.е.). До цієї ж культури належить і знайдений наконечник стріли, який датується VIV ст. до н.е.
В південно-східній частині поселення знайдені залишки прямокутної камяної будівлі з невстановленою довжиною, шириною 3,6м, збудованої з використанням одношарової камяної кладки, характерної для пізньоскіфських камяних прямокутних домів. На північ від нього була розташована округла напівземлянка, діаметром 2,4м., із заглибленням у землю на 1,2м. Особливістю цієї будівлі є повна відсутність камінного матеріалу для укріплення його. Також на території поселення обстежено більше 2-х десятків господарських ям. Основним матеріалом знахідок є уламки амфор, виробів із скла, бронзи, заліза, каміння, кістяка та глини, хронологічно співпадаючих та характерних для пізньоскіфської культури в Криму. Загибель поселення датується так само як і інші пізньоскіфські памятки серединою III ст. н.е. Відомими на весь світ є скіфські погребальні кургани. Курган Куль-Оба розташований в Східному Криму на території некрополя Пантікапею. Це єдиний з кримських курганів, що стоїть на одному ряду з найбагатшими царськими курганами Скіфії, розташованими, головним чином, в районі Дніпровських порогів (Чортомлик, Солоха, Александрівський курган, Товста могила, Гайдаманова могила та ін.) Розкопаний у 1830р. курган досягав декількох метрів у висоту. Він був насипаний над монументальною спорудою склепом з перекриттям, складеним з добре оброблених камяних плит. Перекриття являло собою ступінчатий свод пятиметрової висоти. До склепу вів спеціальний коридор дромос. Поховання здійснені в майже квадратній гробниці, довжина сторін яких перевищувала 4м. Всі споруди складені з крупних, добре оброблених камінних плит. Всередині камяного склепу, ймовірно, була якась деревяна споруда із матерчатим пологом, прикрашеним золотими бляшками. [13]
Головне чоловіче, вірогідно царське, погребіння було здійснене на деревяному ложі. Одяг та головний убір башлик розшити золотими бляшками з рельєфними зображеннями. На шию одягнена золота гривня з фігурками на кінцях скіфів, що скачуть. На руках і ногах малися золоті браслети. Померлий супроводжувався дорогоцінною зброєю: акінаком (мечем), горитом (колчаном для стріл), нагайкою. Поруч із царем поставили золоту фіалу, орнаментовану рельєфними зображеннями. В гробниці знайдені також погребіння жінки дружини чи наложниці царя, та слуги зброєносця. За словами грецького історика Геродота (V ст. до н.е.), на похованні скіфських царів вбивали їх улюблених дружин та слуг, щоб вони вирушили у світ іний разом із своїм володарем.
Погребіння в Куль-Обі демонструють поєднання набору ознак, характерних як скіфській, так і грецькій культурам. До скіфських звичаїв слід віднести споруду курганного насипу, погребіння слуги та коня, велику кількість бляшок, нашитих на одяг, наявність акінаку, гориту, оселка та нагайки, котлів із заупокійною їжею. Перераховані предмети, як і дзеркало, що супроводжувало жіноче поховання, типових скіфських форм. Шароподібні кубки з дорогоцінних металів, подібні до тих, що стояли в ногах у жінки, доволі розповсюджена приналежність багатих скіфських погребінь. Зачіска та одяг зображених на кубку та бляхах п?/p>