Geum.ru

Іпотека сільськогосподарських земель. Визначення кредитоспроможності позичальників

Контрольная работа - Банковское дело

Другие контрольные работы по предмету Банковское дело

- спроможність вивільнити достатню суму коштів для розрахунків;

  • коефіцієнти ефективності, що дають змогу доповнити оцінку фінансової стійкості клієнта;
  • коефіцієнт фінансового левериджу, що характеризує можливий ефект залежно від обсягу та вартості залучених джерел;
  • коефіцієнти прибутковості, що характеризують рівень дохідності та рентабельності;
  • коефіцієнти обслуговування боргу - поділяються на коефіцієнти покриття відсотків і фінансових платежів, що відповідно характеризують здатність погасити заборгованість за нарахованими відсотками й основною сумою боргу.

    • Зазвичай, кожен банк самостійно визначає методи оцінки кредитоспроможності позичальника. В англомовних країнах до сьогодні найбільш поширеним був принцип „три - с" [5, с. 26-27]. Відповідно до цього підходу враховують такі характеристики, як репутація (character): компетентність, порядність позичальника, аналізують погашення заборгованості за раніше одержаними кредитами; здатність (погашення зобовязань) (capability): беруть до уваги досвід, кваліфікацію, компетентність менеджерів, джерело погашення кредиту; капітал (capital): розглядається вартість активів, забезпечення та ринкова вартість майна позичальника, що є підставою для визначення спроможності позичальника розрахуватися за кредит у разі погіршення фінансового стану.

    За сучасних умов ця система доповнилася ще трьома критеріями: (collateral) можливість забезпечення майном, (conditions) умови конюнктури ринку, на якому клієнт змінює свою економічну діяльність, (control) відповідність кредитної заяви клієнта як внутрішнім, так і чинним державним нормативам [6, с. 110].

    Також застосовується так званий метод CAMPARI [5, с. 28]:

    1. клієнт (customer) та можливість (ability) - розглядається компетентність, кредитна історія та порядність позичальника;
    2. кошти / маржа (means) - відображає банківський ризик та загальний рівень відсоткової ставки;
    3. цілі (purpose) та розмір кредиту (amount) - цілі, на які видається кредит, повинні відповідати розмірам потреби;
    4. погашення (repayment) - аналіз можливості клієнта вчасно розрахуватися за наданий кредит та відсотками за його використання;
    5. страхування (insurance) / забезпечення - вартість забезпечення має відповідати сумі кредиту.

    Недосконалість існуючих методів є поштовхом до створення нових, одним з яких є MEMO-RISK, що передбачає два етапи [5, с. 29-30]. Перший етап - MEMO: менеджмент (management), досвід (experience), ринок (market), функціонування бізнесу (operations). Основна увага на цьому етапі приділяється компетенції та кваліфікованості керівника, стану й перспективам розвитку ринку, системі розподілу товарів, послуг, загальній діяльності підприємства. На другому етапі - RISK увага звертається на здатність проведення розрахунків з урахуванням змін на ринку чи підвищення відсоткових ставок, вартості забезпечення та рівень контролю.

    Американським комерційним банкам притаманне застосування чотирьох груп показників для визначення кредитоспроможності клієнта: ліквідності, оборотності капіталу, залучення коштів, прибутковості [4, с. 171]. Крім того, в США та Канаді, наприклад, інформація щодо кредитоспроможності фірм публікується в загальнонаціональних та регіональних довідниках [7, с. 32].

    Французькими комерційними банками проводиться аналіз трьох блоків показників: діяльність підприємства та аналіз його балансу; кредитоспроможність клієнтів та застосування даних із картотеки Банку Франції [4, с. 171]. Крім визначення ймовірності повернення кредиту, ця методика спрямована на розрахунок доходу, що отримає банк за вирахуванням кредитного ризику.

    Методика CART (Classification and Regression Trees) полягає у розподілі підприємств на основі аналізу сукупності показників на стійкі й потенційні до банкрутства.

    Система PARTS: (purpose) мета залучення кредиту клієнтом, (amount) загальна сума кредиту, що вимагається, (repayment) умови повернення позики та її обслуговування, (term) термін використання залученого кредиту, (security) можливі форми забезпечення безпеки кредиту за рахунок його страхування [6, с. 252].

    На підставі аналізу методики визначення кредитоспроможності позичальника виділимо шість основних критеріїв [8, с. 182-186]:

    1. характер позичальника (character): кредитор аналізує чітко обґрунтоване цільове спрямування кредиту, відповідальність, порядність позичальника та наміри позичальника дійсно розрахуватися за отриманий кредит;
    2. здатність позичати кошти (capability): передбачає наявність прав клієнта позичати кошти, надавати відповідну заяву та підписувати кредитний договір;
    3. грошові кошти (cash): можливість позичальника отримати достатню суму доходу, який дозволить розрахуватися з кредитором. Заборгованість може бути погашена за рахунок власних грошових потоків, продажу або ліквідації активів, або залученням коштів шляхом випуску боргових зобовязань чи цінних паперів. Кредитори надають перевагу грошовим потокам, що є одним із показників фінансового стану позичальника. Також важливим є аналіз стабільності підприємства й обсягу реалізації;
    4. забезпечення (collateral): наявність достатнього капіталу та ліквідних активів для розрахунку за кредитом;
    5. умови (conditions): аналіз діяльності позичальника та відповідної галузі, а також їх залежність від ринкових змін. Для такого аналізу банки збирають усі відомості про наукові дослідження стану галузі та прогнози його зміни;
    6. контроль (control): аналізується вплив змін чинного законодавства на спроможність розрахуватися за кредит та інші зміни.

    Оцінка кредитоспроможності показн