Іван Нечипоренко – засновник традиційної школи богуславського ткацтва
Статья - Культура и искусство
Другие статьи по предмету Культура и искусство
Іван Нечипоренко засновник традиційної школи богуславського ткацтва
Анотація
Аналізується Богуславщина (Київщина), як значний осередок народної декоративно-ужиткової творчості, зокрема ткацтва, у розвитку якого видатну роль відіграв І. Нечипоренко, що спричинився до новацій у тардиційному богуславському ткацтві та його популяризації. Акцентується увага на негативних тенденціях характерних у цій галузі, планової соціалістичної економіки, та заходи, що вживалися окремими подвижниками для збереження традицій у виробах богуславського осередку ткацтва, фабрики “Перемога”.
Ключові слова: народне ткацтво, ткацький верстат, національна спадщина, фабрика, декоративно-ужиткова творчість.
Кожне покоління, завдяки своїй творчій енергії та майстерності намагається вносити в стародавнє ткацьке мистецтво щось своє, нове. У ХХ ст. українські митці й майстри художнього ткацтва, спираючись на багатовіковий досвід попередників, розвивали цей вид творчості, підносячи його на вищий рівень. Спостерігаємо парадоксальні явища на всіх рівнях мистецького життя в період 1950-1980-х рр., що залишили своїм наступникам багату і не досліджену в повній мірі художню спадщину. Все частіше стає актуальним питання про те, як оцінювати її, як вирізнити те, що було лише даниною часу, від справді мистецьких пошуків. Вперше розглядається матеріал, що розкриває імена майстрів народної творчості на науковому та мистецтвознавчому рівні, та дає нам змогу ознайомитися з тими мистецькими процесами, що були актуальними для народних промислів другої половини ХХ ст. Декоративно-ужиткове мистецтво - є своєрідною галуззю народної творчості, що підпорядковується своїм законам розвитку, має особливу художньо-образну мову, формує ряд єстетичних поглядів людини, активно впливає на її ємоції, думки й почуття. До них належить Богуславська тканина один із традиційних видів української декоративної тканини, що виник у місті Богуславі на Київщині в кінці ХІХ століття[1, 445]. Доречним, є проведення невеликого екскурсу в історію народного ткацтва Богуславщини, для зорієнтування значимості його осередку ткацької фабрики “Перемога”, в контексті української декоративно-ужиткової творчості. Даних про розвиток ткацького ремесла на Богуславщині знаходимо не багато. Відомо, що від кінця ХІХ ст. у містечку діяла шовковоткацька мануфактура. Богуславчани використовували досвід провідної тоді Київської школи цехових майстрів. На мануфактурі ткали різноманітні ковдри й коштовні одягові тканини. У ХІХ ст. тканини богуславських майстрів, рушники, скатертини, ліжники, намітки, фартухи, запаски ставали усе більш поліхромними завдяки появі нових якісних барвників. На ярмарках їх називали богуславськими. Вироби були відомі в Петербурзі, Москві та ще віддаленіших регіонах. Богуславська школа ткацтва славилася поряд з київською, кролевецькою, ніжинською та іншими, та поширювала свій досвід на інші міста й села.
У другій половині ХІХ ст. та на поч. ХХ ст. ткацькі мануфактури діяли в Стеблеві, Таганчі Канівського повіту. В другій же половині ХХ ст. ринки насичуються дешевими фабричними товарами й це призводить до занепаду місцевого ткацького промислу. Залишаються лише нащадки давніх майстрів, які впродовж 1945-55-х рр. ХХ ст. відроджують традиції народного ткацтва, відкриваючи нові перспективи, адже Богуслав здавна був осередком ручного узорного ткацтва в Україні. Свідченням цьому є, приміром, твердження науковця й мистецтвознавця Адама Жука: В подальші роки ручне узорне ткацтво на Богуславщині набуло дальшого розвитку. Зокрема, значних розмірів досягло в післявоєнний період. В ряді сіл, а також у самому Богуславі були залучені до роботи потомственні майстри. У тяжкий післявоєнний 1945 рік у Богуславі було організовано художньо-промислову артіль Перемога, яка обєднала понад сімдесят місцевих ткаль [ 2, 76-77].
Бабенчиков Н.В. у своїй праці Народное Декоративное искусство Украины розглядаючи українське традиційне ткацтво, робить акцент на богуславських тканинах: Представляют интерес и изготовленние кролевецкими мастерами образцы декоративной, так называемой богуславской цветистой ткани [ 3, 39]. На той час в Богуславі діяла артіль “Перемога”, яка в 1960 р. була реорганізована у фабрику художніх виробів, де працювало більше двохсот майстрів ткацтва та килимарства зокрема. Головним інженером богуславської фабрики Перемога став І.Г. Нечипоренко (1930р.-2004р.), фактично творець богуславської школи художнього ткацтва у другій половині ХХ ст. Серед багатьох видатних особистостей Богуславщини ( Архип Люлька, І.С. Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, І. Сошенко, Шолом Алейхим ), постать І.Г. Нечипоренка посідає чільне місце, діяльність його припадає на середину ХХ ст., отже належить до когорти митців, чия творчість сформувалася в умовах тоталітарного режиму. Родом майстер з Чернігівщини, художник текстилю за фахом, промисловець з вийнятковими здібностями та громадський діяч. Він досяг успіхів в галузі декоративно-ужиткової творчості. Завдяки його діяльності ткацький промисел Богуславщини з середини 60-х рр. ХХ ст., переживає час бурхливого розвитку та розквіту. Проте необхідно зауважити, що чи найбільшим досягненням І. Нечипоренка є його діяльність, спрямована на відродження та розвиток українських національних традицій в період комуністичного правління. Творчі роботи митця відзначаються високим художнім рівнем, по сьогоднішні