Исторія українського друкарства
Информация - История
Другие материалы по предмету История
02 с., під керівництвом Копистенського. В кінці цього року, коли помирає Копистенський, на його місце заступає Петро Могила. На великдень 1630 р. Печерська друкарня привітала свого нового архімандрита пишним панегіриком Імнологія. В 1631 р. виходить “Тріоді Цвітної”, де в передмові Тарас Земка розказує , що з 1 серпня 1630 р. до квітня 1631 р. в Києві та його околицях лютує якась моровиця, що вчепилася і до нашої друкарні. 5 липня 1633 р. виходить з друку новий панегірик, з привітаннями нового митрополита Ктївського Петра Могили, “Євфоніа веселобрмячаа”.
Багато книжок випустила в світ Печерська друкарня за могилянську добу; друкарнею правив Софроній Почаський, що змінив Т.Земку. Серед могилянських видань особиво ось ці 4 мають велику вагу: Служебник 1629 р. 28+144+300+4 с., розкішне видання, багато прикрас; “Тріодь Цвітна”, 1 червня 1631 р., 22+828+2 с., надзвичайно розкішне видання, сила прикрас, чудовігравюри; Євангеліє Учительне, 25 серпня 1637 р., 6+1031 с.; але вінцем праці як самого Могили, так і Печерської друкарні був Требник, 16 грудня 1646 р., величезний том в трьох частинах, понад 1670 с., розкішно виданий, з 20 цікавими гравюрами і силою прикрас. В Требнику скрізь додержано свої українські звичаї і дано багато таких молитов та “чинів”, яких пізніше вже ніколи не друковано.
За 15 років існування друкарні (1616-1630) і до смерті Петра Могили, Лавра випустила в світ понад 30 дуже важливих творів, що відразу звернули на неї очі не тількі цілої української землі, але також і всього словянського православного світу. Серед цих творів були твори монументальні як церковного, так і взагалі наукового характеру; добрі передмови до цих видань часто були окремими науковими творами з помітним літературним смаком.
З смертею П.Могили (1646 р.) припинився розцвіт Печерської друкарні. З 1647 р. до 1656 р. Печерська друкарня надрукувала надзвичайно мало. Коли архімандритом став Інокентій Гизель, який мав тридцятилітнє управління (1656-1683) Печерська друкарня віджила. В 1661 р. вийшло видання “Патерика Печерського” і повторене 1678 р. з розкішними гравюрами талановитого печерського гравера Іллі. В 1669 р. виходить книжка “Мир с Богом”, яку Гизель посилає цареві і просить дозволу продавати її. В 1672 р. Москва забороняє киянам привозити книжки до столиці. На початку 1670 р. Гизель відновлює друкування польських книжок.
З 1686 р. Печерська друкарня знаходиться під владою Москви. В цей час патріархом Московським був Яким (1685-1690), завзятий противник української книжки взагалі. Але за наказом царя і на прохання архімандрита Варлаама Ясинського (1684-1690) своєю грамотою з 3 травня 1688 р. Лавру, як ставропигіальну, і її друкарню з-під догляду митрополитанського визволено, про що й повідомлено київського митрополита грамотою 20 червня 1688 р.
Року 1688 Лавра випустила книжку “Венец Христов” Антонія Радивиловського. Найбільшою працею Печерської друкарні за час Ясинського було видання 1689 р. першої частини безсмертного твору Дмитра Тупталенка “Четьї Минеї”.
З 1690 р. Варлаам Ясинський став митрополитом Київським, а печерську архімандрію зайняв Мелетій Вуяхевич (1690-1697). Московські утиски довели до того, що за Вуяхевича Лавра друкує книжки вже самі церковні та богослужбові. В 1629 р. Лавра видруковала, не повідомивши патріарха, Літургію, і в передмові не згадали ані царя, ані патріарха, а тільки свого архімандрита Метелія Вуяхевичаю. За цього в друкарні були неприємності. Не дивлячись на всі неприємності, Лавра пильнує по можливості ширити свою друкарську справу. За Ясинського та Вуяхевича заводять нові шрифти, гравюри, станки, працюють нові друкарні. За Вуяхевича появляються розкішні видання, але їх вже мало, це були: “Апостол” 1695 р. та Євангеліє 1697 р.
З 1700-1720 р. на чолі російської церкви став українець, Степан Яворський. На чолі Лаври стояв Іосаф Кроковський (1697-1709). Найкращі видання за час Кроковського: “Патерик Печерський” 1702 р., прикраси робив Тарасевич; напрестольне Євангеліє 1707 р. визначається розкішною орнаментовкою та розкішним шрифтом; 1705 р. закінчено видання “Четьїх Миней” Димитрія Тупталенка.
За час архімандрита Афанасія Миславського (1710-1715) друкарня продовжує видавати: напрестольне Євангеліє 1712 р.; “Іфіка ієрополитика” 1712 р., що має 67 розкішних гравюр.
За часи архімандрита Іоанна Сенютовича (1715-1730) передруковуються попередні видання. За нього друкарня зазнала великої пожежі 1718 р., коли пожар понищив Лавру, потерпіла також друкарня згорів увесь книжний склад, папір і частина деревяних гравюр (але мідні гравюри збереглися), згорів архів, між інши в огні загинуло багато давніх книжок.
Печерська друкарня за перші сто років свого життя була найміцнішою української культурною фортецею, і тільки під непереможним московським наказом Печерська друкарня змушена була зовсім змінити свій традиційний напрям.
Техническая революция XIX в. не прошла мимо полиграфии, которая начинает превращаться в промышленную отрасль: в мире растут тиражи книг, журналов и газет; сокращаются сроки их изготовления; открываются новые типографии; появляются более совершенные процессы изготовления печатных форм; механизируются печатные и брошюровочно-переплетные процессы; расширяются сырьевые ресурсы для производства бумаги. Изменяется облик книг они становятся более разнообразными по формату, проще и строже по формлению, способам иллюстрирования, применению разнообразных шрифтов. Ведущей была высокая печать.
Несмотря на непрерывное увеличение в мире числа полиграфических предприятий и роста выпуска п