Исторія українського друкарства
Информация - История
Другие материалы по предмету История
нний 29 жовтня 1565 р. на 172 листах. На початку 1566 р. Іван Хведорович з Петром Мстиславцем біжить від прислідувань під покровительство гетьмана Ходкевича, який відправляє їх до свого родинного міста Заблудов. В 1566 р. Федоров та Мстиславць засновують друкарню в Заблудові. До справи друкарської добре ставилися й сини Ходкевича Андрій та Олександр. 8 липня 1568 р. почала друкуватися книга “Евангелие Учительное”, яка була закінчена 17 березня 1569 р. на 8+399 аркушах. 26 вересня 1569 р. почав друкуватися “Псалтир і Часословець”. 23 березня 1570 р. друкування було закінченно на 17+240+69 листах. Перед листопадом 1572 р. Хведорович кидає Заблудів, взявши належне йому друкарське майно, а також частину виддрукуваних книжок, їде у Львів. В кінці 1572 р. Хведорович прибув до Львова і оселився на Підзамчі. В 1572-1573 р.р. Іван Хведорович заклав у Львові найпершу друкарню вже на українській землі. Доля судила, щоб ця друкарня Хведоровича стала в нас початком вже постійного українського друкарства. 25 лютого 1573 р. розпочалося друкування книги “Апостол”, яке було закінченно 15 лютого 1574 р. Це була найперша книга, надрукована на українській землі. Саме зі Львова почалося друкарське мандрування Івана Хведоровича. З 1572 р. і до смерті 1583 р. Хведорович перебував на Україні. За цей час було побудовано чимало друкарнь, надруковано багато книжок, з підкерівництва Хведоровича вийшло чимало друкарів, які продовжували його справу. Іван Хведорович помер не викупивши своєї друкарні, котру він заставив ще в кінці 1579 р. львівському жидові Ізраїлю Якубовичу. В 1585 р. Братство викупає у жида друкарню. Цей рік звичайно вважають за початок славної потім Братської Ставропигійської друкарні. Правда, ще пять років, аж до 1591 р., друкарня ця не функціонувала. З 1591 р. по 1722 р. з цієї друкарні вийшло понад 138 книжок, більшість яких були церковної тематики. В 1615 р. архімандрит Києво-Печерський Єлисей Плетенецький купує Стрятинську друкарню. Ця друкарня і дала початок славній Києво-Печерській друкарні, а разом з тим і Київському друкарству взагалі. За перші 15 років свого існування (1616-1630) Лавра випустила в світ понад 30 дуже важливих творів, що відразу звернули на неї увагу не тільки цілої української землі, але також і всього словянського православного світу. Понад сто років Печерська друкарня була найміцніша українська культурна фортеця, яка служила свєму народові аж до 1720 р. І тільки з цього часу, під непереможним московським наказом, змушена була Печерська друкарня зовсім змінити свій традиційний напрям. З 1720 р. і до кінця XVIII століття був сильний наплив омосковлення Печерської друкарні. В половині XVIII століття Печерська друкарня мала собі виключну монополію на друк і продаж церковних книжок. В цей час з технічного боку Печерська друкарня була найкращою друкарнею на цілу Росію. Урядження її було надзвичайно добрим, наприклад, вже до 1787 р. словолиття її мала 8 пічок. Друкарня приносила великі прибутки, мала пасіки та землі, їй належав київський Кловський дворець. Десь з половини XVIII віку заклала собі Лавра й нову папірню в с.Пакулі, на річці Пакульці; 1774 р. пакульська папірня погоріла, але через два роки її відновили; правда не на довго, бо 1786 р. цілий пакульський маєток секуляризував собі московський уряд. З 1787 р. появляється в Лаврі “гражданський” шрифт, і “гражданське” друкарство все збільшується, особливо вже за часів митр. Євгенія на початку XIX віку Печерською друкарнею часто користується і уряд, особливо коли потрібно було щось видруковати спішно. Як і раніше, Печерська друкарня успішно ширила свої видання не тільки по Вкраїні, але й далеко за межами її. Вже до 1733 р. Лавра мала свою окрему книгарню на Подолі в Києві, в друкарськім задвірку. Лавра мала монополію не тільки на друкарство, але й на продаж книжок, а тому ретельно стерегла, щоби не привозилось до Києва якихось чужих видань.
В Москві ще на початку XVIII століття Посольський наказ, відповідавший за іноземні справи Московської держави, випускає в світ “Ветовые письма”. Єдиними читачами “ВП” були цар та бояри, тому “ВП” не друкувалися, а переписувалися від руки в невеликій кількості примірників. Перша друкована газета зявляється в Росії на початку XVIII століття. 16 грудня 1702 р. Петро І видає “по ведомстям о воинских и всяких делах, которые надлежат для объявлений Московского и окрестного государств людям, печатать куранты”. 17 грудня 1702 р. виходить перший номер. Більш менш постійне видання газети “Ведомости” почалося з 2 січня 1703 р. З 1728 р. виходить перший російський журнал “Санкт-Петербург ведомости”. В 1756 р. вийшла перша московська газета “Московские ведомости”. В 1779 р. виходить перший сільськогосподарський журнал “Труды Вольного экономического общества”. В 1779 р. зявляється журнал для жінок “Модное ежемесячное издание, или Библиотека для дамского туалета”. В 1786 р. у Ярославі виходить периодичне видання “Уединенный Пешеходец”. За Ярославлем послідував Тобольск, де в 1789-1791 р. виходить журнал “Ортыш, превращающий в Ипокрелу”.
На початку XIX ст. передові люди починають розуміти, що друк може служити сильною зброєю у боротьбі за щастя народа. Перши кроки прогресивної журналістики звязани з іменами видатних російських людей А.Н.Радіщева та Н.І.Новікова. Звідси пряма дорога до видань декабристів, до “Колокола” та “Полярной звезды” А.І.Герцена, до ленінської “Искры”, до робітничого друкарства, історія якого, як казав В.І.Ленін “неразрывно связана с историей демократического и социально движения”.
Алоіз Зенефельдер (1771-1834) винаходить літографію (плоский друк), який дозволяє друкув