История Крыма
Информация - География
Другие материалы по предмету География
Крим у період нового часу.
Для кожної країни або області нова епоха наступає у свій час, що обумовлено її історичним, економічним, політичним або культурним розвитком. Визначальними подіями при цьому переході з однієї епохи в наступну, більш досконалу, є найчастіше революції, що призводять до зміни влади, економічні удосконалення, що значно впливають на матеріальне становище держави, або війни, що мають вирішальне значення для світової історії. Такою подієї для Криму стала російсько-турецька війна 1768 1774 рр.., що призвела до переходу території Кримського півострова від Туреччини до Росії. За умовами Кючук-Кайнарджийського мирного договору (1774 р.) держава, що тут існувала (Кримське ханство) оголосила свою незалежність від Туреччини і відійшла під протекторат Російської імперії. В 1783 році Кримське ханство остаточно приєдналось до Росії. Цією подією і визначився перехід Криму до епохи нового часу. Всю цю епоху населення Криму провело під імперським центром Санкт-Петербургом. Тут відбувалась досить потужна асиміляція, особливо російським народом, татарський народ виселявся з 1944 р., тому корінного населення зараз залишилось зовсім небагато близько 225 тис. чол..
Приєднання Криму до Росії позитивно позначилось на стані українського народу, адже припинились постійні набіги татарських і турецьких орд на Україну. Але, з іншого боку, російська імператриця ліквідувала Запорозьку Січ, адже захищати південний кордон держави не було від кого (а для України скасування Січі було вкрай негативним). В 1784 році Крим став частиною Таврійської області (з 1787 р. губернії) з центром у Сімферополі ; протягом 1797 1802 рр.. входив до складу Новоросійської губернії, з якої у 1802 р. знову виділився у Таврійську губернію. Приєднання Криму до Росії мало прогресивне значення для півострова. Входження до всеросійського ринку прискорило ріст виробничих сил, набули розвитку вівчарство, вирощування зернових культур, садівництво, виноградарство, тютюнова промисловість, ремісничі та кустарні промисли (особливо соляний). Будувались нові міста. У 1783 р. було закладено Севастополь, що на початку XIX ст. став найголовнішим воєнним чорноморським портом Російської імперії. З другої половини ХІХ ст. Південний берег Криму став використовуватись як курорт. Члени царської родини, а з 70-тих років і представники великої буржуазії будували тут свої літні резиденції.
Крим і особливо Севастополь дуже постраждали від Кримської війни 1853 56 рр.. Причинами цієї війни стали територіальні апетити Росії, які стали поширюватись на землі занепадаючої Османської імперії. Російські армії поступово захоплювали Балкани і Закавказзя, але це не влаштовувало Францію і Англію, які боролись за розширення своїх колоній. На протязі десятиліть Санкт-Петербург з однієї сторони, і Лондон з Парижем з іншої намагались домовитись про розділ сфер впливу, але пасивність російських дипломатів та імператорів змусила коаліцію провокувати східну імперію на війну з Туреччиною. Приводом до війни став “спір із-за ключів”, що полягав у конфлікті між православним та католицьким духовенствами (1852 р.) через володіння “святими місцями” у Палестині Віфлєємом та Єрусалимом. Навесні 1853 р. Росія надіслала Туреччині ультиматум про передачу влади у Віфлєємі православним священникам. Туреччину підтримала католицька Франція, тому вона відмовила Росії. В липні 1853 р. російські війська вдерлись на підконтрольні Туреччині території - Молдавію та Валахію. Микола І був впевнений, що цими діями він змусить Порту (турецький уряд) поступитись, але в жовтні Туреччина оголосила війну Російській імперії. Війна розпочалась на Дунайському та Кавказькому напрямах, потім англо-французькі війська розпочали бойові дії біля Кронштадту і Петропавловська-Камчатського, але головні бойові дії відбувались на території Криму. З осені 1854 р. коаліційні війська намагались окупувати Крим та знищити головну чорноморську військово-морську базу Севастополь. Успіхи на всіх інших театрах воєнних дій втрачали свою значимість при поразці у Криму. 14 вересня біля Євпаторії більше 300 транспортних суден під прикриттям 89 бойових суден почали висадку величезного коаліційного десанту : 28 тис. французів, 26 тис. англійців, 7 тис. турків. Командування військових сил Криму на чолі з Меншиковим не змогло організувати оборону півострова. Тому в першій же битві на річці Альмі російські війська вимушені були відійти до Севастополя, а потім до Бахчисараю, залишив Севастополь у оточенні противника. Почалась перша героїчна оборона “величного міста” (в перекладі з грецької мови),що тривала 349 днів, друга була протягом Великої вітчизняної війни (1941 1942 рр..) і тривала 250 днів. Декілька старих кораблів чорноморської ескадри були затоплені перед входом до Севастопольської бухти, що зміцнило оборону міста. 2 тис. гармат та 24,5 тис. матросів з цих суден вступили до сухопутної армії. Обороною Севастополя керували адмірали Корнілов, Нахімов, а також військовий інженер Тотлебен. Навколо міста було споруджено 8 бастіонів і велика кількість інших укріплень та фортифікацій, при зведенні яких користувались всіма можливими предметами. Незважаючи на заяви французького офіцера Сент-Арно про те, що в умовах штилю його десант розправиться з Севастополем за кілька годин, коаліційні війська не наважились миттєво напасти на місто, тому його оборона стала ще більш неприступною. Тому з 17 жовтня Севастополь став обстрілюватись важкою артилерією. Бомбардування майже ні до чо