История Крыма
Информация - География
Другие материалы по предмету География
го не привели, але севастопольці втратили Корнілова. Меншиков, намагаючись полегшити завдання оточених, вирішив здійснити напад на англійську базу, розташовану біля Бахчисараю. 25 жовтня 1854 р. російські війська швидко вибили противника з першого ряду його оборони і могли остаточно знищити базу, але Меншиков дав наказ зупинитись (так звана Балаклавська битва). Взагалі цей російський офіцер проявив себе у Кримській війні як нерішучий, поганий тактик, невдалий стратег, який спричинив надмірні кількісні втрати російської армії та програв багато важливих битв. За рахунок мобілізації російська армія збільшилась до 107 тис. чол. проти 71 тис. чол. коаліційної армії. Не вистачало лише талановитого полководця. На початку листопада почалась жорстока битва за Інкерманські висоти. Російські полки втратили 11 тис. чол. вбитими та пораненими, в тому числі 256 офіцерів і 6 генералів, і тому вимушені були відступити. У лютому 1855 р. 19-тисячний загін генерала Хрульова намагався захопити Євпаторію, але він не зміг перемогти 35-тисячний корпус Омер-паші. На посту командуючого сухопутними та морськими військами Криму Меншиков був замінений на генерала Горчакова. В серпні 1855 р. російська армія програла битву на річці Чорній, втратив 7 тис. чол.. Таким чином польові армії мало чим допомогли севастопольцям звільнитись від блокади. Місто зажималось все щільнішим кільцем, в липні 1855 р. було смертельно поранено Нахімова, а бомбардування ставали дедалі частішими. Друге бомбардування відбулось у квітні 1855 р. і показало величезну перевагу союників у боєприпасах. В травні був висаджений 15-тисячний десант біля м. Керч, але він був розбитий. Тоді ж відбулось третє бомбардування Севастополя, що дозволило союзним військам витіснити російські з передових укріплень. Після четвертого бомбардування у червні коаліційні війська спробували увірватись безпосередньо до міста, але їх напад було відкинуто. В серпні та в вересні відбулись пяте та шосте бомбардування Севастополя, після якого розпочався загальний штурм Севастополя. Союзники взяли Малахів курган, російські війська переправились на Севастопольську сторону. Кораблі були затоплені. Місто було взято. В результаті війни російська армія була дуже сильно ослаблена: гвинтівок залишилось 90 тис. з 500 тис., гармат 263 з 1500, людські втрати склали 500 тис. чол. Союзники втратили 250 тис. чол.. Війна закінчилась підписанням у Парижі 30 березня 1856 р. мирного договору між Росією, Англією та Францією. Росії заборонялось мати військові бази на Чорному морі, вона віддавала Туреччині частину Бесарабії, Карс. Міжнародний престиж Росії був підірваний, показна могутність кріпацької системи самознищилась. Фактично війна наблизила кріпацьку реформу 1861 р., але промисловість і сільське господарство регіону занепало на досить тривалий час.
Імперські реформи 60-тих років ХІХ ст. сприяли розвитку капіталістичних відносин, особливо у сільському господарстві. Протягом 1869 1875 рр.. було проведено залізницю з Харкова до Севастополя, що прискорило економічний розвиток Криму. В 1913 р. на долю сільського господарства припадало 55%, а в промисловості основними галузями були борошномельна, тютюнова, консервна ; в Криму було два потужних заводи : металургійний у Керчі та суднобудівельний у Севастополі. Крим був найбільшим постачальником солі для імперії : за рік тут видобувалось 300 тис. тон солі, яку на північ вивозили чумаки.
Протягом ХІХ ст. відбувався активний розвиток культури : у 1812 р. в 7 км від Ялти Стевен заклав відомий Нікітський ботанічний сад, у 1908 р. було створено південний відділ Пулківської обсерваторії на базі існуючої у Сімеїзі приватної аматорської обсерваторії, створеної у 1900 р. В Ялті проживали і творили такі діячі культури, як Чехов та Руданський (який став почесним громадянином Ялти) ; у Феодосії жив та малював відомий російський художник Айвазовський.
На початку ХХ ст. в Криму почали зявлятись перші соціал-демократичні організації. Рівень урбанізації був дуже низьким (13%), тому пролетаріїв було небагато. Комуністи керувались в-основному на солдат і матросів Чорноморського флоту. Під час Революції 1905 1907 рр.. серед матросів вибухнули повстання, що ввійшло в історію як Очаківське. В жовтні 1905 р. команда крейсера “Очаків” на чолі з лейтенантом Шмідтом заарештувала офіцерів крейсеру, вибрала делегатів до Ради матроських, солдатських і робітничих депутатів, встановила звязок з повстанцями флотської дивізії, солдатами та робітниками на березі. До крейсера приєдналось 11 дрібних суден. По повставшим кораблям був відкритий артилерійський вогонь. На більшості з них виникла пожежа, тому команди були вимушена їх покинути. Повстання було придушене. Шмідта та інших керівників виступу було засуджено до розстрілу, інших кинуто до вязниці на різні строки.
Після Революції розгорнули свою діяльність дрібнобуржуазні татарські політичні партії та організації, що висували гасло “Крим для кримців”. Напередодні І світової війни Крим був регіоном з багатонаціональним населенням : росіяни, татари, греки, євреї, українці. Рівень урбанізації залишився низьким та зберіглась курортно-аграрна спеціалізованість півострова.
Крим. Памятки культури.
Всі памятки культури Криму епохи нового часу можна розділити на військові памятники, архітектурні споруди та музеї. Перші переважно педставлені у місті-герої Севастополі, другі на Південному березі Криму, треті розміщені у найбільших містах півострова. Існують ще курортні